Привид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The haunted beach. Wellcome L0000581.jpg

Привид — дещо, що привиділось, ілюзія або плід фантазії. У фольклорі, фентезі та жахах привид — душа людини, що з якоїсь причини не пішла у потойбічний світ, наприклад, через прокляття або невиконані за життя справи. З привидами пов'язано багато забобонів[1].

Привиди у фольклорі та міфах[ред.ред. код]

За повір'ями численних народів, після смерті людини лишається існувати її нематеріальна частина, душа. Прояв цієї душі в світі живих зветься привидом і виникає в разі неприродньої смерті, порушення правил поховання чи чиїхось вчинків, які не пускають душу у світ мертвих. В багатьох культурах існувала та існує віра в необхідність задобрювання мерців, щоб вони не турбували живих, але разом з тим і в можливість спілкуватися з ними.

Так, згідно китайського фольклору, в ніч з 14 на 15 серпня відкриваються двері підземного царства, випускаючи примар. Потопельники, повішені й самогубці шукають жертв серед людей, щоб відняти у них душу і помістити її в царство мертвих замість себе.

В давньогрецькій міфології померлі, що живуть в Аїді, уявлялися як напівпрозорі тіні, що можуть повідати про різні таємні знання. Ця віра знайшла розвиток в спіритизмі, де душі мертвих можна викликати спеціальним ритуалом, щоб дізнатись приховане. Часом привиди охороняють скарби чи з'являються в строго визначений час. Так в німецькому фольклорі існує «дике полювання» або ж «дикий гін» — натовп привидів грішників і злих духів різних видів, які проносяться по небу під час зимових бур у супроводі гончих псів, лякаючи людей.

Проте привид може мати вигляд і тварини, як чорні примарні собаки баргести в англійському фольклорі, або предмета[2]. За повір'ями, привидом може стати і неживий предмет, який зник з якоїсь причини (поїзд-привид)[3] або пов'язаний з трагічними подіями (будинок-привид, привид веж-близнюків).

Класичний о́браз привиду — це біла, нечітка, напівпрозора форма тіла людини, тварини чи предмета. Зустрічаються також описи темних привидів, схожих на тінь. Різновидом привиду є двійник (допельгангер) — образ ще живої людини, поява якого означає наближення смерті[4]. Загалом виокремлюються привиди, поява яких одноразова, прив'язані до певного місця, блукаючі і привиди-вісники, котрі з'являються щоб повідомити якусь інформацію або попередити про прийдешнє лихо[5].

Згідно з дослідженням соціологічної компанії Harris, віра в привидів дуже поширена. Так в 2013 році 42 % дорослих американців вірили в їх існування, а у Великобританії — 52 %[6].

Привиди в українському фольклорі[ред.ред. код]

Душі померлих неприродною смертю (заложні мерці) в українському фольклорі можуть турбувати живих людей та шкодити їм. Так, покутники, небіжчики, душі яких не мають спокою через колишні гріхи, вештаються світом, доки не спокутають своїх гріхів. Потопельники і повішеники мають право ходити по землі після смерті ще сім років. Нерідко задля помсти вони збиткуються над живими людьми[7]. Слід розрізняти душі мерців і мерців, які фізично виходять з могили для виконання незавершеної справи, через прокляття, або з метою завдати шкоди[8].

Привиди у японському фольклорі[ред.ред. код]

В японському фольклорі та міських легендах привиди є дуже поширеним проявом паранормального. Згідно з синтоїзмом, душі тих, хто помер своєю смертю, стають духами пращурів, а душі померлих насильницькою смертю — юрей. При цьому незалежно від статі померлого, юрей з'являється в жіночому вигляді. Особливим різновидом привидів є мононоке, втілені матеріально для завдання шкоди.

Перший спогад в літературі про мстивого юрей міститься в «Ґендзі моноґатарі». В XIV—XV ст. привиди та духи стали основними героями на сцені цього театру. У роки періоду Едо (1603—1868) привиди прижилися й на сцені театру кабукі. Найвідоміші майстри ксилографії, наприклад, Кацусіка Хокусай, присвятили цій темі свої гравюри.

Японські привиди часто не прив'язані до конкретного місця мешкання та здатні переслідувати обрану жертву повсюди. Особливо юрей полюбляють покинуті будинки, старі храми, де підстерігають перехожих. На відміну від йокаїв, як правило, простодушних та легковірних, хоча часом і шкодливих, юрей завжди лякають людей і намагаються їм нашкодити.

Привиди в містиці та паранауці[ред.ред. код]

З фольклорних та міфічних уявлень про привидів походять численні містичні трактування. Так поширеним поясненням існування привидів є те, що привиди — це душі, які покинули тіло, але не увійшли до потойбічного світу. Декотрі містики вважають, що привиди усвідомлюють свій стан, але утримуються відчуттям незавершеного обов'язку, помсти чи прив'язаності до своєї власності.

Серед медіумів вважається, що привидів померлих можна викликати при спіритичних сеансах, відповідним чином налаштувавшись на контакт. Привиди в такому разі можуть взаємодіяти з матеріальним світом — рухати предмети, викликати звуки чи холод, або і з'являтися особисто.

Декотрі містики і представники неакадемічної науки стверджують, що вигляд і здатності привидів залежать від рівня їхньої матеріальності. Майже нематеріальні ледве здатні себе проявляти, тоді як матеріалізовані більшою мірою можуть виглядати зовсім як живі люди, за винятком того, що проходять крізь предмети. Існують думки, що привиди є не душами, а о́бразами, які посилаються померлими для живих.

Американський фізик Дональд Карпентер припускав, що привид (і душа) є певною матеріальною субстанцією, яка після смерті людини покидає тіло. Він стверджував, що навіть вирахував масу душі, яка складала від 6 до 27 грамів[5]. Дослідник паранормальних явищ Джон Спенсер в книзі «Енциклопедія привидів і духів» (1992) припустив, що зображення певних подій якимось чином «записуються» в тому місці, де вони відбулися, і потім «відтворюються» в певні моменти часу. Однак він не описав механізму «запису» та «відтворення»[9].

Частина містиків переконані, що привидами є частини людського «тонкого», «астрального», «ефірного» тіла, котрі з якоїсь причини починають жити самостійно. Вони утворюють як двійників живих людей, так і їхні о́брази, що лишаються після смерті, несучи в собі відбиток прижиттєвих думок, емоцій[10].

Наукові пояснення[ред.ред. код]

«Привид» — насправді відкинута на туман тінь

У книзі Е. Парріша «Галюцинації та ілюзії» (1897) описувався випадок, де члени екіпажу судна побачили привид померлого кока, котрий ішов до них по воді. Коли привид наблизився, він несподівано перетворився на купу уламків. Парріш припустив, що спочатку хтось один подумав, розмірковуючи про втрату кока, що бачить його, і, поділившись про це з іншими, вселив їм це припущення. Як вважав Парріш, це могло послужити поясненням того, як виникають привиди — через масові видіння, викликані навіюванням.

У книзі «Примарні образи» (1930) професор Е. Р. Йенш спробував пояснити привидів стійкими зоровими образами, які накладаються на нормальний зір[2].

Також за привидів можуть бути сприйняті оптичні ілюзії, міражі. Таким чином привидів пояснював популяризатор науки Яків Перельман. Документально зафіксованим оптичним явищем такого роду є так званий брокенський привид. Це явище виникає, коли тінь спостерігача падає на поверхню хмар (туману). Тінь може здаватися спостерігачеві дуже великою та іноді оточеною кольоровими кільцями і рухомою через рух хмарного шару і коливання його щільності. Іншим поясненням є боковий міраж, коли нагріті скелі або стіни викликають відбиття зображення, як від дзеркала. При цьому зображення може багатократно дублюватися.

Вік Тенді в 1998 описав вплив інфразвуку на людину, за якого виникає відчуття тривоги і галюцинації. Сам дослідник відчув на собі вплив інфразвуку, що вироблявся несправним вентилятором, і висунув гіпотезу, що подібно інфразвук може породжуватися вітром в покинутих будівлях, таких як замки. Пізніше це було підтверджено дослідним шляхом[11].

За дослідженнями виданням «Reader's Digest» в 2006 році, 20 % респондентів (21 % жінок і 16 % чоловіків) заявили, що хоча б раз у житті бачили привидів. Проте якщо людина вже вірить у привидів, то вона з більшою ймовірністю буде інтерпретувати подію як паранормальну.

Професор психології Ара Норейзайян та Айяна Віллард з Університету Британської Колумбії вважають причиною бачення привидів парейдолію — здатність бачити знайомі образи у випадкових зображеннях. Люди, схильні до парейдолії, частіше за інших впізнають антропоморфні образи[6][12].

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПРИВИД – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2015-09-15. 
  2. а б Митчел, Джон (1990). Феномены книги чудес (російською). Москва. 
  3. Борис Тараканов. Поезд-призрак. Новый миф или стыковка с реальностью?. www.rusf.ru. Процитовано 2015-09-16. 
  4. Бестиарий. Привидения - Михаил Попов - МИР ФАНТАСТИКИ И ФЭНТЕЗИ. www.mirf.ru. Процитовано 2015-09-15. 
  5. а б Юрий, Пернатьев (2014-08-29). Тайны загробного мира. Духи, привидения, голоса (ru). Family Leisure Club. ISBN 9789661480444. 
  6. а б Почему люди до сих пор верят в призраков? / психология, призраки. www.qwrt.ru. Процитовано 2015-09-16. 
  7. Пономарьов, А. П. (1994). Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид. Київ: Либідь. 
  8. Мерці — Українська міфологія. proridne.net. Процитовано 2015-09-16. 
  9. Spencer, John; Spencer, Anne (1993). The encyclopedia of ghosts and spirits, 3 edition (English). Trafalgar Square. ISBN 978-0747205081. 
  10. Гектор, Дюрвилль (2015-05-06). "Души людские - призраки живых" (ru). Aegitas. ISBN 9785000649947. 
  11. Good Vibrations: The Case for a Specific Effect of Infrasound in Instances of Anomalous Experience has Yet to be Empirically Demonstrated. Процитовано 2015-09-27. 
  12. Wen, Tiffanie. Why Do People Believe in Ghosts?. Процитовано 2015-09-16. 

Посилання[ред.ред. код]


В’йоо! Це незавершена стаття про паранормальні явища.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.