Привид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Привид — дещо, що привиділось; образ (зазвичай візуальний), який має вигляд людини, тварини чи певного неживого предмета, але не є даним об'єктом і наділений властивостями, які немає ні людина, ні тварини, ні цей предмет, зображення без матеріального носія. З привидами пов'язано багато забобонів.

Страх перед привидами походить з давніх часів. Наші предки вірили в те, що людина не помирає після смерті, а продовжує жити після смерті. Але існувати лишається лише не матеріальна частина, тому привиди позбавлені всіх радостей життя. Саме це викликає в них заздрощі до живих людей і через це вони постійно намагаються забрати до себе тих, хто лишився живим. Люди в давні часи створили різні ритуали для того, щоб духи мертвих обминули їх. Скажімо, під час традиційного китайського фестивалю привидів, для них лишають їжу та напої, а в таких місцях, як Анатолія, небіжчикам зв'язують руки, щоб ті не вертались до них у вигляді привидів. Серед людей, які досліджують паранормальні явища, існує група, так званих, мисливців за привидами. В тих місцях, де за переказами існують привиди, вони використовують прилади, що зчитують електромагнітні хвилі і як стверджують самі учасники цих досліджень, це є найкращим доказом існування привидів, що викликає великий сумнів офіційної науки.

Японія[ред.ред. код]

Юрей (яп. 幽霊 ю:рей, потойбічний (неясний) дух) — привид померлої людини в японській міфології.

Згідно з синтоїзмом, душі тих, хто помер своєю смертю, становляться духами пращурів, а душі померлих насильницькою смертю становляться юреями . При цьому незалежно від статі померлого, юрей з'являється в цей світ в жіночому вигляді. Перший спогад в літературі про мстивого привида можна виявити ще на сторінках «Ґендзі моноґатарі», що написана тисячу років назад. Потім з виглядом представників потойбічного світу своїх співвідчизників почали знайомити автори п'єс для театру но. В XIV—XV ст. привиди та духи стали основними героями на сцені цього театру. У роки періоду Едо (1603—1868) привиди прижилися й на сцені театру кабукі. Найвідоміші майстри ксилографії, наприклад, Кацусіка Хокусай, присвятили цій темі свої гравюри.

Японські привиди не прив'язані до конкретного місця мешкання. Особливу цікавість юрей мають до покинутих будинків, старих храмів, напівзруйнованим гірним лачужкам, де й підстерігають запізнілого подорожнього. На відміну від йокаїв, як правило, простодушних та легковірних, хоча, буває, шкідливих, юреї нерідко є персонажами по-справжньому страшних казок. Інколи вже сам їх вигляд жахає героя, адже у привида у жіночому вигляді замість обличчя може виявитися напівпрозора куля з одним оком на підборідді, а то й без очей зовсім, чи раптом, граціозно змахнувши рукавом, невідома красуня оголить свого локтя, а знього будуть дивитися, не моргаючи, цілих два або три ока. Душі цих страждальців (воїнів, покинутих жінок, нещасних закоханих), не знаходячи покою, блукають по землі, частіше за все навколо місць, пов'язаних з їх загибеллю, сподіваючись на помсту. Їх фосфоресцуючі в ночі контури з довигими гнучкими руками, але без ніг, з палаючими рубіновим світлом очами, як стверлжують знавці, можна доволі часто побачити в деяких готелях та постарілих будинках, де колись відбувся злочин, у воріт кладовища або затянутих ряскою покинутих ставків. А якщо не побачити, так почути їх важке дихання в пустій кімнаті, кроки за стіною, душороздираючий стогін, перестук каблучків дерев'яного взуття в темному провулку.

Джерела[ред.ред. код]

інформацію взято з сайту http://riddle.org.ua/