Магнітний гістерезис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гістерезис1.JPG

Магні́тний гістере́зис — неоднозначна залежність магнітної індукції (намагніченості) магнітного матеріалу від напруженості зовнішнього періодичного знакозмінного магнітного поля[1].

Однією з основних особливостей сильномагнітних мінералів є залежність їхньої магнітної індукції або намагніченості від напруженості поля. Як показано на рис. , первинне намагнічування сильномагнітної речовини відбувається по кривій OAD. При циклічному перемагніченні, що відбувається у напрямку вказаному стрілками, крива намагнічення переході у криву гістерезису.

Крива гістерезису, отримана для умов магнітного насичення, називається граничною петлею. Основні характеристики петлі гістерезису при дослідженнях зразка сильномагнітної речовини в замкненому магнітному колі: залишкова індукція Br і коерцитивна сила Hc. Залишкова індукція Br свідчить про те, що елементарні струми у феромагнітному тілі при зникненні зовнішнього поля зберегли упорядковану орієнтацію. Коерцитивна сила Hc характеризує величину напруженості поля зворотного напрямку, яку необхідно створити, щоб залишкова індукція зникла і стала рівною нулю.

Якщо по осі ординат замість індукції відкласти значення намагніченості Jr, отримуємо петлю гістерезису намагніченості. За цією петлею можна визначити остаточну намагніченість Jr і коерцитивну силу Hc гістерезисної петлі намагнічення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2725-94 Матеріали магнітні. Терміни та визначення.

Джерела[ред.ред. код]

  • І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук, П. П. Луцик Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. — Київ: Техніка, 2006.
  • Феромагнетики