Макеєв Валерій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валерій Федорович Макеєв
Makeev.V.F.2017.jpg
Валерій Макеєв (Київ, 2017)
Народився 7 серпня 1963(1963-08-07) (57 років)
м. Золотоноша, Черкаська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Місце проживання Черкаси
Діяльність журналістика, юриспруденція
Alma mater Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування Міжрегіональна академія управління персоналом
Партія позапартійний
У шлюбі з Макеєва Ріта Олексіївна
Премії

Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва

Національна премія за захист свободи слова імені І. Лубченка

Вале́рій Фе́дорович Маке́єв (нар. 7 серпня 1963, м. Золотоноша, Черкаська область) — український письменник, журналіст, громадський діяч, правозахисник.

Член Національної спілки журналістів України (з 2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Черкащині в м. Золотоноша, де й закінчив середню школу. Здобув три вищі освіти — технічну, економічну та юридичну. Закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування (інженер), Європейський університет (м. Київ, економіст), Міжрегіональну академію управління персоналом (м. Київ, юрист). Автор наукової роботи на тему: «Системи автоматичного управління вібраціями напівшвидкісного вихору в газових опорах» (теорія газового поля), з якою 1986 року переміг на всесоюзному конкурсі наукових робіт у сфері робототехніки.

Розпочав трудовий шлях на черкаському підприємстві «Ротор». Згодом була строкова служба в армії, навчався, працював. З 1990 року обіймав посаду голови ревізійної комісії Всесоюзної асоціації незалежних туристичних фірм. Одночасно був керівником першої недержавної туристичної організації в Черкасах.

Як адвокат захищав права споживачів. Крім правозахисної діяльності, займається також приватним підприємництвом.

Один з організаторів «Православної служби тилу», волонтер. У серпні 2014 року під час поїздки з журналістами на Донбас потрапив у полон бойовиків поблизу міста Ровеньки на Луганщині. НСЖУ й міжнародні організації боролися за його визволення. У полоні перебував 100 днів, після повернення займався юридичною практикою, активною творчою та громадською діяльністю.

Живе в Черкасах. Православний християнин.

Творчість[ред. | ред. код]

Зі студентських років займався музикою. У 2000—2002 роках випустив два компакт-диски «Тільки ти і я», «Made in Ukraine» (написав музику і слова до двох пісень, до решти — лише музику), одну з пісень «Солодкий біль» виконав у супроводі Черкаського камерного оркестру.

Від 1998 року видав дві збірки віршів, одна з них — «Буферна зона» (2000). Автор повісті «Один против стаи» (російською мовою, 2004) і роману «Тайный монах» (2008), який вийшов у світ електронною книжкою в Санкт-Петербурзі 2013 року. Автор книжок «Привиди президента» (документальна повість), «100 днів полону, або Позивний „911“» (2016), роману в трьох книгах «Вірний Присязі!» (2019)[1]. Має публікації в періодиці, зокрема й в іноземній (Ізраїль, РФ), та в інтернет-виданнях.

Громадська, політична діяльність[ред. | ред. код]

Секретар Національної спілки журналістів України (з 2017 р.). Помічник народного депутата України (на громадських засадах). Був кандидатом у депутати Черкаської обласної ради (2015). На місцевих виборах 2020 року балотувався на посаду Черкаського міського голови від партії «Пропозиція».

Брав участь у міжнародних конференціях ОБСЄ з прав людини, свободи слова (Київ, Варшава), громадських слуханнях, семінарах з питань правової безпеки та журналістської етики.

Член керівних органів громадських об'єднань «Захист прав обманутих споживачів», «Центр допомоги військовополоненим, заручникам та родичам безвісно відсутніх», «Соціальне підприємництво».

Захоплення[ред. | ред. код]

Музика. Література. Футбол. З 2006-го співає в церковному хорі Свято-Троїцького кафедрального собору (м. Черкаси)[2].

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]