Мальована анімація
Мальована анімація (заст. укр. мальована мультиплікація) — це класичний вид анімації, що являє собою серію мальованих зображень, на кожному з яких об'єкт представлений в іншій фазі руху. Окремі малюнки покадрово фотографуються, а потім проектуються на екран із швидкістю 24 кадрів за секунду в звуковій анімації або 16 кадрів за секунду — в німій. Більше за інші види мистецтва анімація ґрунтується на легендах і казках.
У XIX ст. було доведено, що зображення залишається на сітківці ока ще долі секунди після того, як око перестає сприймати сам об'єкт, і з урахуванням цього відкриття винаходилися спеціальні механізми, такі, як "Зоотроп" (1830-ті роки) британського годинникаря У. Хорнера: барабан з послідовністю мальованих зображень. Барабан обертався, і складалося враження, що фігурки рухаються. У 1880-х роках французький винахідник Е. Рейно розвинув цю ідею, додавши проектор. У 1906, після винаходу кінокамери, Дж. С. Блектон зробив перший у США анімаційний фільм. Гумористичні фази смішних мордочок, де був застосований принцип "один кадр — один малюнок". У 1911 під його керівництвом мультиплікатор Вінзор Маккей створив фільм Маленький Немо за газетним коміксом. Але як мистецтво анімація утвердилася після фільму Мак-Кея «Динозавр Герті» (1914). Герті танцювала на екрані, вивертала з коренем дерева, утримувала на носі м'яч.
Потім була придумана пошарова техніка малювання об'єктів і фонів на прозорих плівках, що накладаються одна на одну. На одному шарі можна було розмістити задній фон, на другому — нерухомі частини тіл персонажів, на третьому — рухливі й т.д. Це значно зменшило трудомісткість робіт, тому що не потрібно було малювати кожен кадр з нуля. Вперше пошарову техніку застосував Волт Дісней.
Мальована анімація (cel animation або hand-drawn animation) — це традиційна техніка, в якій кожне зображення рухомої сцени створюється вручну як окремий кадр. Художники малюють персонажів і об’єкти по одному кадру, де кожен наступний малюнок відрізняється від попереднього лише незначними змінами. Коли ці кадри відтворюються дуже швидко один за одним, виникає ілюзія руху, що сприймається людським оком як безперервне відео.
Створення мальованої анімації класично здійснювалося шляхом малювання на прозорих целулоїдних аркушах (cels) — тонких плівках, на яких спочатку креслять контур, а потім наносять колір і після цього зображення фотографували одне за одним за допомогою спеціальної камери. Такий підхід дозволяв зберігати статичний фон, одночасно змінюючи лише рухомі фігури чи об’єкти, що значно прискорювало роботу над складними сценами.[1.1]
Щоб аніматори могли створювати плавний рух, вони часто використовували так звану накладну перевірку кадрів(onion skinning) — спосіб, що дозволяє бачити одночасно попередні й наступні кадри для точнішого промальовування переходів. В традиційній практиці це досягалося шляхом підсвічування тонкого паперу, на якому шар за шаром створювалися нові малюнки.
В сучасній практиці багато художників малюють кадри за допомогою графічних планшетів чи програмного забезпечення, але суть техніки залишається такою ж: кожне положення руху створюється окремим малюнком.[2]
Створення мальованого мультфільму — це послідовний творчий і технічний процес, який традиційно складається з кількох ключових фаз:
1. Сценарій і розкадровка (storyboarding).
Все починається зі сценарію — текстового опису сюжету, дії й діалогів. Потім створюються розкадровки — серії малюнків, що попередньо показують ключові сцени, переходи й динаміку. Це дозволяє побачити візуальну послідовність майбутнього мультфільму ще до того, як розпочнеться фактична анімація. [3.1]
2. Дизайн і макети.
Художники створюють модель-листи персонажів і об’єктів, визначають стиль і вигляд кожного елементу. Також готуються фони й загальний вигляд композицій для кожної сцени. [3.2]
3. Основні ключові кадри (keyframes).
На цьому етапі аніматори малюють ключові пози персонажів у важливих моментах руху чи дії. Ці ключові кадри визначають основні пункти руху й є основою для подальшої роботи. [4.1]
4. Проміжні кадри (in-betweens).
Після ключових кадрів поміж них малюються інші кадри, щоб створити плавну анімацію. Чим більше таких проміжних кадрів, тим природнішим і плавнішим виглядає рух. [4.2]
5. Чистове промальовування і фарбування.
Коли схематичні малюнки готові, вони «чистяться» — тобто прорисовуються тонкими, чіткими лініями, деталями й кольорами. У традиційному методі фарбування виконували на прозорих пластинах (cels), але в сучасних проєктах це часто робиться цифрово. [1.2]
6. Комбінація з фоном і зйомка.
Готові кадри об’єднують із фонами й фотографують у послідовність, щоб отримати кінцевий відеоряд. Кожний кадр обробляється так, щоб правильно відобразити рух і композицію сцени. [1.3]
7. Монтаж, звук і постпродакшн.
У фінальній стадії додаються музика, звукові ефекти, діалоги та виконується монтаж усіх кадрів у єдине ціле. Це допомагає досягти гармонійної синхронізації між звуком і рухом у мультфільмі, роблячи його завершеним та готовим до показу. [5]
- Анімація [Архівовано 12 січня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Словопедії [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Класифікація та типові технології анімацій [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Анімацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |