Меморіал Слави (Алмати)
| Меморіал Слави | |
|---|---|
|
| |
| 43°15′31″ пн. ш. 76°57′18″ сх. д. / 43.25886700002777729° пн. ш. 76.95512700002778672° сх. д.Координати: 43°15′31″ пн. ш. 76°57′18″ сх. д. / 43.25886700002777729° пн. ш. 76.95512700002778672° сх. д. | |
| Країна |
 Казахстан |
| Розташування | Medeu districtd |
| Тип | воєнний меморіалd |
| Архітектор | Toleu Basenovd і Roustem Seïdalined |
| Дата заснування | 1975 |
| Статус |
Пам'ятки історії та культури Казахстану Пам'ятка історії та культури Алмати |
  Меморіал Слави Меморіал Слави (Казахстан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Меморіал Слави — меморіальний комплекс в Алма-Аті, зведений у Парку імені 28 гвардійців-панфіловців до 30-ї річниці перемоги у Німецько-радянській війні. У рамках комплексу був запалений вічний вогонь.
Історія[ред. | ред. код]
1974 року архітекторами Т. К. Басеновим, Р. А. Сейдаліним та В. М. Кімом було створено проект меморіального комплексу, який передбачалося розмістити в Парку імені 28 гвардійців-панфіловців. Передбачалося спорудження триптиху, присвяченого встановленню Радянської влади в Казахстані та перемозі радянського народу у Німецько-радянській війні, а також спеціальний постамент для вічного вогню.
8 травня 1975 року було урочисто відкрито меморіальний комплекс. Авторами скульптур стали В. В. Андрющенко та О. Є. Артимович.[1]
У 2012 році було проведено реставрацію Меморіалу Слави та його головного елемента вперше за 30 років.[2] При цьому наголошувалися на значних недоліках у рамках реконструкції. Так, нові плити на меморіалі не відповідають за кольором та структурою тим, які там розташовувалися спочатку; літери на стелах були закріплені нерівно. Окремо громадські організації зауважують, що було спиляно семипалатинські сосни, а натомість не було посаджено нових, що порушило архітектурно-природну композицію.[3]
Триптих[ред. | ред. код]
Меморіальний комплекс є триптихом:[4]
Горельєф «Клятва» є зображенням молодого червоноармійця, який веде на поводі коней загиблих товаришів. Розташовується ліворуч по головній осі меморіального комплексу. Перед горельєфом під масивними кубами з лабрадориту розташовані капсули із землею міст-героїв.
Монумент «Подвиг» — відображені образи героїв-панфіловців, які захищали Москву грудьми. Горельєф на подіумі, виконаний технікою карбування по міді, відтворює представників 15 радянських республік у контурі карти Радянського Союзу. На подіумі вирізьблені слова політрука панфіловської дивізії: «Велика Росія, а відступати нема куди. Позаду Москва!».
Горельєф «Ті, що трублять славу» є образами, які втілюють гімн торжествуючого життя. Розташовується праворуч по головній осі меморіального комплексу. Перед горельєфом під масивними кубами з лабрадориту розташовані капсули із землею міст-героїв.
-
Загальний вид на комплекс -
Горельєф «Клятва» -
Горельєф «Подвиг» -
Горельєф «Ті, що трублять славу» -
Капсула із землею міста-героя
.jpg)
.jpg)
Вічний вогонь[ред. | ред. код]
Вічний вогонь був запалений в 1975 одночасно з відкриттям меморіального комплексу.[5]
Починаючи з 1980 року, біля Вічного вогню у дні святкування Великої Перемоги виставлялася почесна варта з найкращих піонерів та комсомольців міста. Традицію було відновлено у 2010-х роках з ініціативи керівництва Казахстансько-Російської гімназії № 54 імені І. В. Панфілова, у Вахті пам'яті беруть участь учні 9-11 класів шкіл міста.[6][7]
Відвідування вічного вогню є традицією для молодят міста, проте їхня поведінка періодично викликає протести.[8]
Для припинення фактів вандалізму з квітня 2013 року відбувається регулярна акція Меморіальний патруль.[9]
Поховання біля меморіалу[ред. | ред. код]
На підступах до меморіалу розташовується гранітна плита на згадку першовідкривачів повітряних трас Казахстану. Льотчик Т. Суоніо, бортмеханік М. Зорін розбилися в 1931 році в небі під Аягузом, супроводжуючи на борту єдиного пасажира — начальника будівництва степового Гулагу Д. І Литвина.[10]
Тріумфальна арка[ред. | ред. код]
Арка Будинку армії (колишній Будинок офіцерів) була задумана як вхід на Меморіал Слави та є невід'ємною його частиною. Високі сходи від арки до триптиху покликані посилювати урочистість моменту відвідування меморіалу. Саме цей вхід використовують офіційні делегації під час урочистих заходів.[11]
Статус пам'ятки[ред. | ред. код]
4 квітня 1979 року було ухвалено Рішення виконавчого комітету Алма-Атинської міської Ради народних депутатів № 139 «Про затвердження списку пам'яток історії та культури міста Алма-Ати», у якому було вказано Меморіал Слави.[12] Рішенням передбачалося оформити охоронне зобов'язання та розробити проекти реставрації пам'яток.
26 січня 1982 року будинок було включено до списку пам'яток історії та культури республіканського значення Казахської РСР.[13]
25 листопада 1993 року став частиною Алматинського державного історико-архітектурного та меморіального заповідника. На території заповідника заборонене нове будівництво. Реконструкція об'єктів можлива виключно з дозволу Міністерства культури Казахстану.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Монументы в память о Великой Отечественной войне в Алматы. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Мемориал Славы в Алматы впервые отреставрируют. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Общественники возмутились качеством ремонта Мемориала Славы в Алматы. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Мемориал Славы в Алма-Ате. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Мемориал Славы в Алма-Ате. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ В Алматы у Вечного огня школьники будут нести Почетный караул. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Вахту памяти у Вечного огня открыли в Алматы. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ В Алматы обеспокоились оскорбительным поведением молодежи у Вечного огня. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Общественники обнародовали фотофакты осквернения Мемориала Славы в Алматы (рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
- ↑ Мемориал Славы. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Мемориал Славы - Памятники архитектуры Алма-Аты - Фотоальбом - Персональный сайт Владимира Проскурина. proskurin.ucoz.kz. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Решение Исполнительного комитета Алма-Атинского городского Совета народных депутатов от 4 апреля 1979 года № 139 «Об утверждении списка памятников истории и культуры города Алма-Аты». Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
- ↑ Постановление Совета Министров Казахской ССР от 26 января 1982 года № 38 «О памятниках истории и культуры Казахской ССР республиканского значения». Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
- ↑ Постановление Кабинета Министpов Республики Казахстана от 25 ноябpя 1993 г. N 1182 «Об организации Алматинского государственного историко-архитектурного и мемориального заповедника». Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 26 листопада 2018.