Менталізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У психології менталізація — це здатність розуміти психічний стан — себе чи інших — що лежить в основі явної поведінки[1]. Менталізацію можна розглядати як форму уявної розумової діяльності, яка дозволяє нам сприймати та інтерпретувати поведінку людини з точки зору навмисних психічних станів (наприклад, потреб, бажань, почуттів, переконань, цілей, задач і причин)[2][3]. Іноді це описують як «Розуміння нерозуміння». Інший термін, який Девід Уоллін використав для менталізації, це «Думати про мислення»[4]. Менталізація може відбуватися як автоматично, так і свідомо. Здатність менталізації, або менталізація, послаблюється інтенсивними емоціями.

Фон[ред. | ред. код]

Хоча ширшу концепцію теорії розуму досліджували принаймні з часів Декарта, конкретний термін «менталізація» з'явився в психоаналітичній літературі наприкінці 1960-х років і був емпірично перевірений у 1983 році, коли Хайнц Віммер і Йозеф Пернер[5] провели перший експеримент щоб дослідити, коли діти можуть зрозуміти хибне переконання, натхненне інтерпретацією сцени Панч та Джуді Деніеля Деннета.

Поле диверсифікувалося на початку 1990-х років, коли Саймон Барон-Коен і Ута Фріт, спираючись на дослідження Віммера та Пернера, та інші об'єднали його з дослідженнями психологічних і біологічних механізмів, що лежать в основі аутизму та шизофренії. Одночасно Пітер Фонагі та його колеги застосували це до психопатології розвитку в контексті стосунків прихильності, які пішли наперекосяк[6]. Нещодавно кілька дослідників дитячого психічного здоров'я, такі як Арієтта Слейд[7],,Джон Ґріненбергер[8], Алісія Ліберман[9], Деніел Шехтер[10] і Сьюзан Коутс[11] застосували менталізацію як до досліджень виховання дітей, так і до клінічного втручання з батьками, немовлятами та маленькими дітьми.

Наслідки[ред. | ред. код]

Менталізація має значення для теорії прихильності та саморозвитку. Згідно з Пітером Фонагі, люди з дезорганізованим стилем прихильності (наприклад, через фізичне, психологічне чи сексуальне насильство) можуть мати більші труднощі з розвитком здатності до менталізації. Історія прихильності частково визначає силу менталізаційної здатності індивідів. Надійно прив'язані люди, як правило, мають основного опікуна, який має більш складні та витончені здібності до менталітету. Як наслідок, ці діти володіють сильнішими здібностями репрезентувати стан свого розуму та розуму інших людей. Менталізація в ранньому дитинстві може захистити людину від психосоціальних негараздів[2][12]. Це раннє дитинство зі справжньою батьківською менталізацією сприяє розвитку менталізаційних здібностей у самій дитині[13][14]. Існує також припущення, що справжнє батьківське мислення корисне для навчання дитини; коли дитина відчуває, що на неї дивляться як на навмисного агента, вона відчуває, що на неї умовно реагують, що сприяє епістемічній довірі та запускає навчання у формі природної педагогіки — це підвищує якість навчання дитини[15]. Ця теорія потребує подальшої емпіричної підтримки.

Дослідження[ред. | ред. код]

Менталізація або покращена менталізація має ряд різних аспектів, які можна виміряти різними методами. Визначним методом оцінки Батьківської менталізації є Інтерв'ю батьківського розвитку (PDI), напівструктуроване інтерв'ю із 45 запитань, яке досліджує уявлення батьків про своїх дітей, самих себе як батьків та їхні стосунки з дітьми[16]. Ефективним вимірюванням батьківської менталізації для самооцінки є анкета батьківського рефлексивного функціонування (АБРФ/PRFQ), створена Патріком Луйтеном та його колегами[17]. PRFQ — це коротка багатовимірна оцінка рефлексивного функціонування батьків (менталізації), призначена для того, щоб її було легко застосувати батькам у широкому діапазоні соціально-економічних груп населення. PRFQ рекомендовано використовувати як інструмент скринінгу для досліджень із великим населенням і не має на меті замінити більш комплексні вимірювання, такі як PDI або вимірювання на основі спостерігачів[18].

Чотирикратні розміри[ред. | ред. код]

Відповідно до Довідника Американської психіатричної асоціації з менталізації в практиці психічного здоров'я, менталізація відбувається за серією чотирьох параметрів або вимірів: автоматичний/контрольований, я/інший, внутрішній/зовнішній і когнітивний/афективний[19].

Кожен вимір можна застосовувати як збалансовано, так і незбалансовано, тоді як ефективна менталізація також вимагає збалансованого бачення всіх чотирьох вимірів[19].

  1. Автоматичний/керований. Автоматичне (або неявне) менталізування — це швидкий нерефлексивний процес, що вимагає невеликих свідомих зусиль або введення; тоді як контрольована менталізація (явна) є повільною, вимагає зусиль і вимагає повного усвідомлення[19]. У врівноваженій особистості перехід від автоматичного до контрольованого відбувається плавно, коли виникають непорозуміння під час розмови чи соціальної обстановки, щоб виправити ситуацію[20]. Нездатність відійти від автоматичної менталізації може призвести до спрощеного, однобічного погляду на світ, особливо коли емоції зашкалюють; тоді як нездатність залишити контрольовану менталізацію залишає людину в пастці «важкого», нескінченно руйнівного мислення[21].
  2. «Я/Інший» передбачає здатність усвідомлювати власний душевний стан, а також стан іншого[22]. Відсутність балансу означає надмірну увагу до себе чи інших.[23]
  3. Внутрішній/зовнішній: Тут проблеми можуть виникнути через надмірний акцент на зовнішніх обставинах і нехтування власними почуттями та досвідом[23].
  4. Когнітивні/афективні перебувають у рівновазі, коли задіяні обидва виміри, на противагу або надмірній впевненості щодо власних односторонніх ідей, або переповненості думок потоками емоцій[24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Anthony Bateman; Peter Fonagy (2006). Mentalization-Based Treatment for Borderline Personality Disorder: A Practical Guide. Oxford: Oxford University Press. Архів оригіналу за 31 грудня 2007.
  2. ↑ а б Anthony Bateman; Peter Fonagy (2007). Psychotherapy for Borderline Personality Disorder. Workshop on Mentalisation Based Treatment (PDF) (Presentation). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2007.
  3. ↑ Fonagy, P., Gergely, G., Jurist, E.L., Target, M. (2002). Affect regulation, mentalization and the development of the self. New York; Other Press
  4. ↑ (Інтерв'ю). {{cite interview}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Wimmer, H.; Perner, J. (1983). Beliefs about beliefs: Representation and constraining function of wrong beliefs in young children's understanding of deception. Cognition. 13 (1): 103—128. doi:10.1016/0010-0277(83)90004-5. PMID 6681741.
  6. ↑ Allen, J. P., Fonagy, P. (Eds.), Handbook of Mentalization-Based Treatment. Chichester, UK: John Wiley & Sons
  7. ↑ Slade, A (2005). Parental reflective functioning: An introduction. Attachment and Human Development. 7 (3): 269—283. doi:10.1080/14616730500245906. PMID 16210239.
  8. ↑ Grienenberger, JF; Kelly, K; Slade, A (2005). Maternal reflective functioning, mother-infant affective communication, and infant attachment: Exploring the link between mental states and observed caregiving behavior in the intergenerational transmission of attachment. Attachment & Human Development. 7 (3): 299—311. doi:10.1080/14616730500245963. PMID 16210241.
  9. ↑ Lieberman, A.F.; Van Horn, P.; Ippen, C.G. (2005). Towards evidence-based treatment: Child-parent psychotherapy with preschoolers exposed to marital violence. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. 44 (12): 1241—1248. doi:10.1097/01.chi.0000181047.59702.58. PMID 16292115.
  10. ↑ Schechter, DS; Myers, MM; Brunelli, SA; Coates, SW; Zeanah, CH; Davies, M; Grienenberger, JF; Marshall, RD; McCaw, JE (2006). Traumatized mothers can change their minds about their toddlers: Understanding how a novel use of videofeedback supports positive change of maternal attributions. Infant Mental Health Journal. 27 (5): 429—448. doi:10.1002/imhj.20101. PMC 2078524. PMID 18007960.
  11. ↑ Coates, S.W. (1998). Having a Mind of One's Own and Holding the Other In Mind. Psychoanalytic Dialogues. 8: 115—148. doi:10.1080/10481889809539236.
  12. ↑ Fonagy, P; Bateman, AW (2006). Mechanisms of change in mentalization-based treatment of BPD (PDF). J Clin Psychol. 62 (4): 411—30. doi:10.1002/jclp.20241. PMID 16470710.
  13. ↑ Rosso, AM; Viterbori, P; Scopesi, A (2015). Are maternal reflective functioning and attachment security associated with preadolescent mentalization?. Frontiers in Psychology. 6: 1—12. doi:10.3389/fpsyg.2015.01134. PMC 4523702. PMID 26300824.
  14. ↑ Scopesi, A (2015). Mentalizing Abilities in Preadolescents' and Their Mothers' Autobiographical Narratives. Journal of Early Adolescence. 35 (4): 467—483. doi:10.1177/0272431614535091.
  15. ↑ Fonagy, P; Allison, P (2014). The role of mentalizing and epistemic trust in the therapeutic relationship (PDF). Psychotherapy. 51 (3): 372—380. doi:10.1037/a0036505. PMID 24773092.
  16. ↑ The Parent Development Interview. Процитовано 18 лютого 2019.
  17. ↑ The Parental Reflective Functioning Questionnaire (PRFQ). UCL Psychoanalysis. Процитовано 18 лютого 2019.
  18. ↑ Luyten, P; Mayes, L; Nijssens, L; Fonagy, P (2017). The parental reflective functioning questionnaire: Development and preliminary validation. PLOS ONE. 12 (5): 1—28. Bibcode:2017PLoSO..1276218L. doi:10.1371/journal.pone.0176218. PMC 5417431. PMID 28472162.
  19. ↑ а б в A Bateman, Handbook of Mentalizing in Mental Health Practice (2016) p. 8
  20. ↑ J Hagelquist, The Mentalization Handbook (2016) p. 52-3
  21. ↑ J Hagelquist, The Mentalization Handbook (2016) p. 53
  22. ↑ A Bateman, Handbook of Mentalizing in Mental Health Practice (2016) p.10
  23. ↑ а б J Hagelquist, The Mentalization Handbook (2016) p. 52
  24. ↑ A Bateman, Handbook of Mentalizing in Mental Health Practice (2016) p. 49

Джерела[ред. | ред. код]

  • Апперлі І. (2010). Розумники: когнітивна основа «теорії розуму». Хоув, Великобританія: Psychology Press.
  • Догерті, MJ (2009). Теорія розуму: як діти розуміють думки та почуття інших. Хоув, Великобританія: Psychology Press.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Менталізація&oldid=42359101