Метаантропологічний потенціалізм
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/17 лютого 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Метаантропологічний потенціалізм[1] – методологічна стратегія, заснована на поєднанні підходів метаантропології Н. Хамітова і потенціалізму С. Пирожкова, яка була вперше системно обґрунтована в спільній монографії науковців «Цивілізаційна суб’єктність України» (Київ, 2020)[2]. Суть метаантропологічного потенціалізму полягає у проясненні потенцій людини або спільноти, побудові на цій основі бажаного і при цьому реального проєкту розвитку та його втіленні на основі ефективних стратегій.
На відміну від метаантропології, в якій концептуалізується буденне, граничне та метаграничне буття людини і яка осягає спонтанний процес розвитку особистості чи суспільства, метаантропологічний потенціалізм називає буденне наявним, уникаючи оцінок якості цього етапу, за ним маємо позамежне (метаграничне) – бажаний проєкт розвитку і, нарешті, стратегії, які втілюють проєкт в життя, означають граничне буття і, відповідно, напруження сил та здібностей[3].
Актуальність метаантропологічного потенціалізму для сучасної України полягає в концептуалізації його авторами процесу розгортання цивілізаційної суб’єктності, що є принципово важливим для утвердження нашої країни в світі. Згідно з метаантропологічним потенціалізмом, розвиток цивілізаційної суб’єктності країни на першому етапі означає аналіз її наявного стану та реальних потенцій, на другому – створення цивілізаційного проєкту, в якому моделюється розгортання потенцій в бажаний стан; головною метою якого для України як демократичної країни є гідна самореалізація людини[4]. Третім етапом розвитку цивілізаційної суб’єктності є теорія і практика стратегій втілення цивілізаційного проєкту[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Н. Хамітов, С. Крилова (2022). Людина і культура: словник. Філософська антропологія, філософія культури, культурологія. Київ: КНТ. с. 295. ISBN 978-966-373-953-3.
- ↑ С. Пирожков, Н. Хамітов (2020). «Цивілізаційна суб’єктність України: від потенцій до нового світогляду і буття людини». Київ: Наукова думка. с. 256. ISBN 978-966-00-1766-5.
- ↑ Пирожков С., Хамітов Н. Питання методології: метаантропологічний потенціалізм (PDF).
- ↑ Війна і мир в Україні: шляхи до реальної перемоги і розвитку. Борисфен Інтел (укр.). 15 жовтня 2022. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Україна: від штучної та реальної конфронтації до консолідації. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 15 лютого 2024.