Методи прийняття планових рішень
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2014) |
 |
Методи планування - способи, прийоми, процедури за допомогою яких здійснюється розробка планів підприємства. Частіше використовується не один , а комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.
Розрахунок потреб підприємства у необхідних ресурсах на плановий період здійснюється на основі системи прогресивних норм і нормативів.
- Норма - це абсолютна максимально допустима величина використання ресурсів (сировини, матеріалів, палива) для виготовлення одиниці продукції (послуг).
- Норматив - це відносна величина, що визначає ступінь використання ресурсів.
За основу береться досягнутий рівень показників за минулий період для виявлення тенденцій і проблем майбутнього стану підприємства. Розрахунок показників планового періоду базується на експертній оцінці можливих змін.
Планування здійснюється на основі балансів, що відображають потребу підприємства у певних видах ресурсів та джерела їх надходження. Завдяки балансам забезпечується взаємоузгодження потреб підприємства у засобах виробництва та можливостей для їх досягнення.
Передбачає, досягнення підприємством поставлених цілей (отримання величини прибутку, реалізація нової ідеї і т.п.) шляхом розробки відповідних програм та проектів. На основі цього методу досягається узгодженість програм підприємства з його цілями та ресурсним забезпеченням.
Планові показники обчислюються на основі їх фактичних величин у попередньому періоді під впливом відповідних зовнішніх та внутрішніх факторів підприємства. Даний метод дає можливість визначити роль окремих факторів у зміні планових показників (наприклад, регресійний аналіз).
Суть полягає у співставленні граничних витрат і граничних доходів підприємства. Даний метод може використовуватися для встановлення цін на продукцію, визначення обсягів виробництва, «точки беззбитковості» підприємства.
Визначається доцільність капітальних вкладень у реалізацію певного виробничого проекту. Середньорічна норма прибутку визначається як відношення середньорічного прибутку від запровадоісення заходу до річного обсягу капіталовкладень.
У плануванні застосовується для оцінки інвестиційних проектів шляхом приведення майбутніх доходів підприємства до їх теперішньої вартості.
Пов'язують у часі виконання окремих робіт (операцій, процесів) шляхом розробки оперативного плану-графіку.
Передбачає розробку декількох сценаріїв майбутнього розвитку підприємства.
Сценарій - це модель майбутнього, яка відтворює можливий хід подій при реалізації плану і містить показники основних чинників впливу на діяльність підприємства.
Полягає в оцінці зміни запланованих результатів діяльності підприємства при відхиленні від запланованої величини одного з вихідних параметрів його діяльності. У результаті з декількох альтернативних планових проектів обирається найменш чутливий.
Суть методу полягає в розробці базового сценарію реалізації плану та сценаріїв найбільш небезпечних варіантів розвитку подій у майбутньому періоді. Дозволяє передбачити і запобігти можливім несприятливіш наслідкам, створити необхідні запаси і резерви на стадії планування.
Суть методу полягає у поширенні тенденцій розвитку підприємства у минулому на його діяльність у майбутньому.
Тенденція - це довгострокова закономірність у розвитку виробничого процесу. Основу методів екстраполяції складають динамічні ряди, що являють собою множину спостережень, які отримані послідовно в часі.
Основу складають висновки експертів, що ґрунтуються на їх професійному, науковому, практичному досвіді у певній галузі, а також вмінні вірно оцінити важливість та значущість параметрів досліджуваного виробничого процесу.
Встановлює у процесі виробництва наявність та ступінь зв'язку двох або декількох чинників на результуючий показник.
Використовується для прийняття рішень в умовах невизначеності та конфлікту, коли два учасника процесу мають різні та протилежні цілі. Для аналізу не беруть до уваги незначні та другорядні чинники, а будують спрощену модель, яку називають грою.
Використовується для розробки змінно-добових завдань при оперативно-календарному плануванні, визначенні транспортних маршрутів, черговості обслуговування робочих місць.
Це модель у вигляді схеми, на якій зображаються: можливі варіанти подій (рішень) для вирішення проблеми або досягнення мети, послідовність етапів вирішення завдання, умови та наслідки кожного етапу, вузли рішень. На кожному етапі для кожного вузла розраховується його значення як добуток ефекту можливої події на ймовірність її настання. Після проведення обчислень обирається найкраще рішення, решта гілок відсікається.
Суть полягає в оптимізації планових рішень на основі економіко-математичних розрахунків. Методи математичного програмування виділяють: лінійне програмування (коли існує лінійна залежність між показниками), нелінійне програмування (коли лінійну залежність встановити неможливо), динамічне програмування (коли необхідно визначити оптимальну послідовність певних робіт у часі).
На етапі планування передбачення можливих наслідків здійснюється не реальних об'єктах, а на математичних моделях.
Імітація - це створення моделі реальної господарської ситуації (поломки обладнання, майбутній попит на продукцію, потреби у фінансових ресурсах) та маніпулювання нею з метою отримання інформації для обґрунтування планового рішення
Передбачають графічне зображення певного комплексу робіт, їх логічну послідовність, взаємозв'язок та планову тривалість з метою подальшої оптимізації.
Сіткова модель - це орієнтований граф, що являє собою поєднану між собою множину елементів з метою визначення залежності окремих видів робіт та етапів майбутніх проектів. Обсяги ресурсів в сіткових моделях можуть вимірюватися у вартісних і натуральних показниках.
Кожен метод має свої слабкі і сильні сторони, тому ефективність планових рішень багато у чому залежність від їх правильного вибору і системного використання.
