Перейти до вмісту

Метод простої ітерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Метод простої ітераціїметод обчислення нерухомої точки функції, зокрема для наближеного розв'язування інтегральних лінійних рівнянь.[1]

Це рекурсивний алгоритм, що реалізує в деякому топологічному просторі послідовність відображень , з допомогою яких, за початковою точкою вичисляють послідовність точок згідно формул:

Ця операція називається ітерація, а послідовність називається ітераційна послідовність. Такі методи (що ще називаються методами послідовних наближень) можуть використовуватись для находження розв'язків операторного рівняння

чи мінімуму деякого функціонала, чи власних значень і елементів рівняння , а також для доведення існування розв'язків цих задач. Ітераційний алгоритм називається збіжним, якщо при . Оператори для рівняння наведеного вище (в лінійному метричному просторі ) будують наступним чином

де  — деяка послідовність операторів, що визначає тип ітераційоного алгоритму.

В основі методу лежить принцип стискуючих відображень і його узагальнення, або варіаційні методи мінімізації деякого пов'язаного із завданням функціонала.

Приклад застосування

[ред. | ред. код]
Ілюстрація методу

Цей метод застосовується до функцій виду .

Щоб від функції f(x)=0 перейти до нашої можна подати у вигляді: , де — будь-яка знакостала, неперервна функція (наприклад щоправда тоді це буде метод релаксації ).

Але функція вибирається не просто так, а щоб задовольняла умові:

Алгоритм

[ред. | ред. код]

Беремо будь-яке , і виконуємо ітерацію: .

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ЕК1973, p. 331.

Джерела

[ред. | ред. код]