Метод простої ітерації
Метод простої ітерації — метод обчислення нерухомої точки функції, зокрема для наближеного розв'язування інтегральних лінійних рівнянь.[1]
Це рекурсивний алгоритм, що реалізує в деякому топологічному просторі послідовність відображень , з допомогою яких, за початковою точкою вичисляють послідовність точок згідно формул:
Ця операція називається ітерація, а послідовність називається ітераційна послідовність. Такі методи (що ще називаються методами послідовних наближень) можуть використовуватись для находження розв'язків операторного рівняння
чи мінімуму деякого функціонала, чи власних значень і елементів рівняння , а також для доведення існування розв'язків цих задач. Ітераційний алгоритм називається збіжним, якщо при . Оператори для рівняння наведеного вище (в лінійному метричному просторі ) будують наступним чином
де — деяка послідовність операторів, що визначає тип ітераційоного алгоритму.
В основі методу лежить принцип стискуючих відображень і його узагальнення, або варіаційні методи мінімізації деякого пов'язаного із завданням функціонала.

Цей метод застосовується до функцій виду .
Щоб від функції f(x)=0 перейти до нашої можна подати у вигляді: , де — будь-яка знакостала, неперервна функція (наприклад щоправда тоді це буде метод релаксації ).
Але функція вибирається не просто так, а щоб задовольняла умові:
Беремо будь-яке , і виконуємо ітерацію: .
Цей розділ потребує доповнення. |
- Гаврилюк І.П., Макаров В.Л. Методи обчислень. Частина 1. — К. : Вища школа, 1995. — 367 с. — ISBN 5-11-004111-2.(укр.)
- М. Я. Лященко, М. С. Головань. Чисельні методи: Підручник. — К.: : Либідь, 1996. — 288 с.(укр.)
- Цегелик Г. Г. Чисельні методи. — Львів : ЛНУ, 2004. — 407 с.(укр.)
- Енциклопедія кібернетики : у 2 т. / за ред. В. М. Глушкова. — Київ : Гол. ред. Української радянської енциклопедії, 1973.