Михайло де Рібас
| Михайло-Емануїл Феліксович Де Рібас | |
|---|---|
| Народився |
15 березня 1808 Тузли |
| Помер |
3 квітня 1882 (74 роки) Одеса |
| Діяльність | дипломат |
| Відомий завдяки | Віце-консул Неаполю в Одесі |
| Батько | Фелікс де Рібас |
| Діти | Олександр Дерібас |
Михайло-Емануїл Феліксович Де Рібас (15 березня 1808, Тузли — 3 квітня 1882, Одеса) — журналіст, дипломат. Віце-консул Неаполю в Одесі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 15 березня 1808 року в Тузлах[1]. Крім консульських обов'язків, займався літературною роботою, досліджував історію краю. У 1854 році став редактором найбільш популярної міської газети «Одеський вісник».
У рекомендації попереднього редактора Олександра Тройницького, зазначалося що Михайло Де-Рібас, досконало володів французькою мовою та мав високі професійні якості. За умовами нового призначення Михайло Феліксович прийняв у 1853 році російське підданство. Дослужився до чина титулярного радника, згодом став директором Одеської міської публічної бібліотеки[2].
Помер Михайло де Рібас 3 квітня 1882 року, його поховали на Першому Християнському кладовищі[3].
Автор праць[ред. | ред. код]
- Науково-популярна праця «Нариси історії Одеси», написана за архівними джерелами Одеси та Неаполя, опублікована в 1988 році в Неаполі.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько — Фелікс де Рібас (1769—1845), молодший брат засновника Одеси Хосе де Рібаса. Генеральний консул Неаполя в Одесі (1808—1845)
- Мати — Октавія Качковська
- Дружина — Єлизавета Андріївна Ван дер Шкруф, з відомої одеської родини вихідців з Голландії.
- Діти — Станіслав-Олександр (1856)[4], Феліція-Марія (1868)[4], Іван-Артур (1870), Михайло, Луї-Антоній, Михайло-Людвиг, Аріадна, Рафаель та Алісія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Они оставили след в истории Одессы. Одесский биографический справочник. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ МАТЕРІАЛИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ КОНСУЛЬСТВ У ОДЕСІ В XIX — НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ Дивный И. В. Справочник-некрополь (часть 1) // Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник. — 2-е. — Киев : Национальная академия наук Украины, Ин-т Украинской археографии и источниковедения им. М. Грушевского, 1996. (рос.)
- ↑ а б Гарбар Л. В. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) (2017). irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
|
