Мозров (печера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мозров
вірм. Մոզրով
Натічні утворення в печері
Характеристики
Тип карстова
Гірські породи вапняк
Довжина 3700 м
Глибина 130 м
Дослідження
Рік відкриття 1974
Розташування
Країна  Вірменія[1]
Регіон Вайоцдзорська область
Місцевість с. Арені
Карти розташування
Мозров (печера). Карта розташування: Вірменія
Мозров (печера)

Мапа

CMNS: Мозров у Вікісховищі

Мозров (вірм. Մոզրով) — найглибша печера у Вірменії, знаходиться в Вайоцдзорській області, в 7 км від села Арені. Печера має гідротермальне походження. Довжина печери 3700 м, глибина 130 м. Стіни і склепіння печери покриті 10-сантиметровою корою кристалів кальциту, на які місцями лягли «холодні» карбонатні натікання різної морфології, маються сталактити. Протяжність печери близько 300 м (по прямій лінії — 170 м).[2]

Ще в 1980-ті роки печера була закрита залізними дверима, тим самим людям заборонили входити до печери, щоб уникнути заподіяння шкоди природному стану печери.

Однак після здобуття незалежності печера були залишені без нагляду і була розграбована в буквальному сенсі слова. Люди, відвідуючи печеру, на пам'ять несли з собою сталактити і жовтуваті сталагміти.

В лютому 2012 р. стало відомо, що через природно-кліматичні умови, через вологість зафіксовано обвал на 20-му метрі печери, внаслідок чого кам'яна маса 40-50 м3 загородила вхід до печери. Кілька місяців тому (2012) професійна група в результаті дослідження на території печери виявила, що з обриву арки біля початку ями впало каміння, створюючи зсуви. Було відзначено, що основний обсяг печери не постраждав і цілісності печери нічого не загрожує, однак, у зв'язку геологічним і кліматичним впливом дуже небезпечним стала ділянка входу до печери.

Прийнято рішення, що після обвалів вхід до печери необхідно закрити, щоб холод і пил не проникали всередину, і природна волога в ній відновилася.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. Ведмежа печера. Архів оригіналу за 21 червня 2012. Процитовано 3 грудня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]