Географія Вірменії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Вірменії M:
Географічне положення Вірменії
Географічне положення Вірменії
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Західна Азія
Координати 40°00′ пн. ш. 45°00′ сх. д. / 40.000° пн. ш. 45.000° сх. д. / 40.000; 45.000
Територія
Площа 29 743 км² (143-тє)
 • суходіл 95,5 %
 • води 4,5 %
Морське узбережжя 0 км
Державний кордон 1570 км
Рельєф
Тип гірський
Найвища точка гора Араґац (4090 м)
Найнижча точка річка Дебед (400 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро Севан ( км²)
Інше
Природні ресурси золото, руди кольорових металів, боксити
Стихійні лиха землетруси, посухи
Екологічні проблеми забруднення ґрунтів, знеліснення, забруднення вод

Вірменія — західноазійська країна, що знаходиться на Південному Кавказі й не має виходу до вод Світового океану [⇨]. Загальна площа країни 29 743 км² (143-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 28 203 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 540 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Дніпропетровської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Вірменія, Вірменія (вірм. Հայաստան — Айястан)[2]. Екзонім Вірменія уперше зафіксований у давньоперському Бегістунському написі 515 року до н. е. поблизу Керманшаха як Арміна[3]. Давні греки називали країну Арменіа (дав.-гр. Αρμενία), уперше така назва зафіксована у Гекатея Мілетського і Ксенофонта. Згідно з історією Мовсеса Хоренаці, вірменська назва країни, Айастан походить від імені легендарного Хайка, легендарного пращура вірменського народу, що є потомком біблійного Ноя, Арменія від його нащадка — Арама[1][3]. Інша версія виводить назву країни від народу мінаїв (minni або mannaeans), що мешкали в районі гори Арарат. А префікс ar- означає приналежність, тобто Армінні — Земля мінаїв. Грузинська назва країни, Сомхеті (груз. სომხეთი), на думку сучасних дослідників, походить від Сохмі, назви давньої землі, розташованої згідно з ассирійськими і урартськими документами у верхів'ях Євфрату. Після падіння Урарту і мідійського вторгнення, відбулося подальше злиття різних племен, таким чином топоніми Айя, Арміні і Сохмі стали синонімами.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Вірменія — західноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на сході і південному заході (Нахчиван) — з Азербайджаном (спільний кордон — 996 км), на північному заході — з Грузією (219 км), на південному сході — з Іраном (44 км), на південному заході — з Туреччиною (311 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 1570 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Докладніше: Час у Вірменії

Час у Вірменії: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Докладніше: Геологія Вірменії

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Вірменії багаті на ряд корисних копалин: золото, мідь, молібден, цинк, боксити[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Вірменії

Вірменія — гірська країна, близько 70 % площі республіки лежить вище 1500 м над рівнем моря. Середні висоти — 1792 м; найнижча точка — уріз води річки Дебед (400 м); найвища точка — гора Араґац (4090 м). Країна займає північно-східну частину Вірменського нагір'я, обрамленого з півночі і сходу хребтами Малого Кавказу. У центральній частині країни в субширотному напрямі простяглася смуга вулканічних гір, представлених слабо розчленованими середньовисотними і висотними лавовими плато та щитовидними масивами. У цій смузі є безліч конусів вимерлих вулканів. Найвища точка — гора Арагац, 4090 м. На півночі і південному сході переважають середньовисотні гори. Південно-Західна Вірменія знаходиться в межах плоскої Араратської рівнини, поверхня якої складена алювіальними і озерно-алювіальними відкладами.

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Вірменії

Територія Вірменії лежить у субтропічному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[9]. На Вірменському нагір'ї середня зимова температура 0 °C, середня літня температура перевищує +25 °C. Середня величина атмосферних опадів від 250 мм на річок в низинах (долина річки Аракс), до 800 мм на рік у горах.

Вірменія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 7,77 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2740 км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Докладніше: Річки Вірменії

Річки країни належать безстічним областям Каспійського моря і озера Севан. Найбільші річки країни: Раздан, Аракс, Дебед, Агстев, Арпа, Воротан, Ахурян, Трту, Ахавно.

Озера[ред. | ред. код]

Докладніше: Озера Вірменії

Найбільше озеро країни — Севан.

Озеро Севан

Льодовики[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Докладніше: Ґрунти Вірменії

Рослинність[ред. | ред. код]

Докладніше: Флора Вірменії

Земельні ресурси Вірменії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 59,7 %,
    • орні землі — 15,8 %,
    • багаторічні насадження — 1,9 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 42 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 9,1 %;
  • інше — 31,2 %[1].
Див. також: Ліси Вірменії

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Вірменії

У зоогеографічному відношенні територія країни лежить на межі Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті і Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Вірменія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди:

  • Орхуський протокол 1998 року про стійкі органічні забруднювачі Конвенції про транскордонне забруднення повітря[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

Докладніше: Екологія Вірменії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: іноді відбуваються руйнівні землетруси (Спітакський землетрус 1988 року); посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Вірменії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Armenia, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б Поспелов Е. М., 2005
  4. Атлас світу, 2005
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Вірменія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  9. а б в ФГАМ, 1964
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [арх. 8 березня 2019 року] : [англ.] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]