Музей образотворчих мистецтв (Безьє)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей образотворчих мистецтв
43°20′28″ пн. ш. 3°12′37″ сх. д. / 43.34130000002777194° пн. ш. 3.21051000002777798° сх. д. / 43.34130000002777194; 3.21051000002777798
Типхудожня галерея і будинок народженняd
Країна Франція
Адреса34500
Відвідувачі12 989 осіб
11 735 осіб (2002)[1]
12 922 осіб (2004)[1]
16 172 осіб (2015)[1]
17 378 осіб (2011)[1]
15 558 осіб (2010)[1]
12 598 осіб (2003)[1]
13 621 осіб (2001)[1]
16 465 осіб (2007)[1]
5731 осіб (2017)[1]
14 905 осіб (2016)[1]
15 328 осіб (2008)[1]
23 474 осіб (2014)[1]
14 987 осіб (2006)[1]
16 458 осіб (2012)[1]
14 507 осіб (2009)[1]
11 560 осіб (2005)[1]
19 710 осіб (2013)[1]
2805 осіб (2018)[1]
Музей образотворчих мистецтв (Безьє). Карта розташування: Франція
Музей образотворчих мистецтв (Безьє)
Музей образотворчих мистецтв (Безьє) (Франція)
Нагороди
Мапа

CMNS: Музей образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Музей образотворчих мистецтв у Безьє (Musée des Beaux-Arts de Béziers) — художній музей у Безьє в департаменті Еро. З 2002 року має статус Музею Франції.

Історія

[ред. | ред. код]

Музей заснований в 1859 році в приватних особняках Фабрежа (Fabrégat) і Фає (Fayet), залишених родинами у спадок містові Безьє. Особняк Фає був побудований у 17 столітт та розширений у 19 столітті, він і вважається однією з видатних пам'яток архітектури міста. Ним володіла сім'я підприємців Фає, а з 1966 року він став музеєм.

Колекції

[ред. | ред. код]

В особняку Фабрежа представлені картини від 15 століття до сьогодення та малюнки 18-19 ст., а також колекція сучасного мистецтва Жана Мулена, народженого в Безьє, учасника руху опору. Цю колекцію передала музею в 1975 році його сестра Лора Мулен.

В осоьняку Фає основна увага приділяється мистецтву 19 століття (живопис і скульптура) з роботами Ежена Делакруа, Теодора Жеріко, Жана-Батиста Каміля Коро та Александра Кабанеля. Тут також можна побачити скульптури з гіпсу, теракоти, мармуру та бронзи з майстерні скульптора Жана-Антуана Іньяльбера, які подарувала його дружина в 1934 році.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]