Мікрорайон Самбірська (Дрогобич)
Мікрорайон Самбірська – густозаселений спальний масив Дрогобича, що компактно розташований на північному заході міста.
| Мікрорайон Самбірська Дрогобич | ||
| Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| Країна | Україна | |
| Головні вулиці | вулиця Самбірська, вулиця Наливайка, | |
Історично північна околиця Дрогобича була малозаселеною, адже на даній місцевості були сильні поверхневі води, що робило грунти доволі вологими та сприятливими для вирощування різних культур, які люблять вологу, як цибуля (якою тоді дуже славився Дрогобич). Тож місцевість сучасного мікрорайону, яка знаходилася якраз на цій півночі, була незаселена, лише здовж дороги, яка вела на Самбір, стояли поодинокі одноповерхові хати.
У радянські часи напрямок розвитку міста був кардинально розвернутий. Якщо за Австрії та Польщі Дрогобич розвивався із заходу на схід, то за Союзу було почато розбудову із півночі на південь. Так 1970-х роках, для розселення сіл та потреб працівників майбутнього заводу «Граніт», будівництво якого проходило у той самий момент, було почато спорудження житлового масиву на вулиці Самбірській. Перші багатоповерхівки були закладені в 1976 році.[1]
У 1980-х масив активно розбудовувався від дороги по вулиці Самбірська. У 1984-му році була здана школа, яка отримала порядковий номер №17.[1] А з 1987 року, коли почалося прокладання об’їзної дороги з Самбірської на 17-те вересня (сьогодні 22-ге січня), почалося спорудження дев'ятиповерхівок здовж неї вже за новим типовим проектом.
У 1990-х будівництво масиву продовжувалося. До 1995-го року були здані будинки на Наливайка 108, останні будинки за другим типовим проектом із плоскими дахами. Останні три будинки, що були закладені за незалежної України, мали геть інший проект із скатними дахами та були не більше п’яти поверхів.
Роком закінчення будівництва мікрорайону можна вважати 1997 рік, тоді припинилися любі роботи над спорудженням нових багатоповерхівок. Хоча наявні розміри масиву, скоріш за все, не відповідає і 70% запланованого у радянські часи, чому підтвердженням є те, що сьогодні школа знаходиться на окраїні масиву, хоча за радянською методикою школа завжди розташовується у центрі масиву.
Сам масив має три узагальнених групи типових проектів:
- Перша (друга половина 1970-х-кінець 1980-х)
- Друга (кінець 1980-х-середина 1990-х)
- Третя (1990-ті)
Перша – група типових радянських проектів десятиповерхівок, дев’ятиповерхівок, п’ятиповерхівок із силікатної цегли, майже не мали ніяких оздоблень на фасаді, окрім перших чотирьох будинків по вулиці Самбірській, де видніється випираюча цегляна кладка, яка імітує національні узори. Також цікавий будинок №84, який і є типовий, але виділяється типом під’їзду, який також є типовим, але на масиві такі більше не зустрічаються.
Друга – група типових радянських проектів дев’ятиповерхівок, також із силікатної цегли, але з різноманітним оздобленням фасаду піщаним кольором. Із винятків тільки будинок на Наливайка №14, який має коричневе оздоблення фасаду.
Третій – типовий проект п’ятиповерхівок із скатними дахами, також із силікатної цегли та пісочним оздобленням фасаду.
- ↑ а б Історія Дрогобича. Вікіпедія (укр.). 26 січня 2023. Процитовано 9 лютого 2023.