Самбір

Самбір
Герб Самбора Прапор Самбора
Краєвид центру міста з ратуші
Самбір на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район	Самбірська міська рада
Код КОАТУУ	4610900000
Засноване	1241
Магдебурзьке право	1390
Статус міста	з 1241 року
Населення	▼35 076 (1 березня 2015)
Площа	24 км²
Поштові індекси	81400
Телефонний код	+380-3236
Координати	49°31′20″ пн. ш. 23°11′49″ сх. д.
Висота над рівнем моря	305,96 м
Водойма	Дністер, Млинівка, Дубрівка
Міста-побратими	Костшин, Освенцім, Снина, Устрики-Долішні(всі Польща), Богодухів, Слов'янськ
День міста	28 серпня(День Успіння Пресвятої Богородиці)
Відстань
Найближча залізнична станція	Самбір
До обл./респ. центру
- залізницею	78 км
- автошляхами	76 км
Міська влада
Адреса	Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1
Веб-сторінка	http://www.sambircity.gov.ua/
Міський голова	Гамар Юрій Петрович
Самбір у Вікісховищі

Са́мбір — місто обласного значення у Львівської області, адміністративний центр Самбірського району.

Назва

Є досить багато версій щодо походження назви міста Самбора. Ось їхній невеликий перелік:

1. А. Добрянський, І. Будзиновський та ін. дослідники вважали, що назва «Самбір» походить від дрімучих лісів, які були в цій місцевості.
2. І. Ступницький вважав, що вона походить від племені Саборів, які нібито мешкали в цих краях у IV ст. до н. е.
3. В. Площанський та А. Петрушевич стверджували, що назва складається з двох частин — сам і бір, яка означає Собор, тобто собраніє. Вони зробили висновок, що спочатку місто стояло на злитті, собранії двох річок (Дністра та Яблуньки, що у місті Старому Самборі, який згодом зруйнували монголо-татари).
4. Існує припущення, що місто могло отримати назву від церковного храмового свята Собора Пресвятої Богородиці.
5. М. Скорик вважав, що назва Самбора походить від верби-самбірки з червоним пруттям, яка в минулому була дуже поширеною на берегах Дністра.
6. О. Гуцуляк вважає, виходячи з теорії прабалтослов'янської єдності, що назва пов'язана з іменем литовського бога урожаю і пива Самбаріса.
7. Старослов'янське значення «самбора» (samborza) — «стовп». Див. також: палісад — щільний ряду забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів. У європейському середньовічному оборонному будівництві були вежі-донжони, які у літописах позначають терміном − столпъ. М. Рожко був прихильником від апелятивного походження назви міста.

Самбір – найстаріший тип оборонної споруди, яка є проїзною (ворітною) вежею, що завершується приміщенням для сторожі"

Відомо, що на території Підгір'я через м. Старий Самбір пролягав давній шлях «Руська Путь» та Карпатська оборонна лінія.

Географія

Самбір лежить на лівому березі Дністра (через місто також протікає невелика річка Млинівка). Місто розташоване на перехресті автодоріг Львів — Ужгород і Дрогобич — Перемишль. Самбір також є одним із культурних, туристичних і військових центрів Львівщини, і п'ятим за населенням містом у Львівській області. Відстань до обласного центру залізницею 78 км, автошляхами 76 км.

Протяжність міста з південного заходу на північний схід — 10,5 км, а з північного заходу на південний схід — 4,5 км.

Площа міста становить 24 км². Центр міста (площа Ринок) розташований на висоті 305,96 м над рівнем моря. Загалом географічне розташування Самбору є вигідним, оскільки через нього пролягали важливі дороги, що з'єднували Східну та Західну Європу, Північну із Південною. Через Самбір проходять електрифіковані залізничні шляхи, магістральні ЛЕП і трубопроводи.

Клімат

Середньорічна температура повітря в Самборі становить +8⁰…+10⁰С.

• Зима у Самборі досить м'яка, з відлигами, деколи без снігового покриву (для зими характерно мінімум атмосферних опадів за річну кількість, хоча вони у вигляді дощу та мокрого снігу випадають часто).
• Весна тривала, деколи затяжна, вітряна, прохолодна, досить волога.
• Літо тепле, жарке, мало вологе і мало дощове.
• Осінь тепла, сонячна, суха (зазвичай триває до перших чисел листопада).

Середня температура найхолоднішого місяця (січень) — −4 °C, середня температура липня — +28 °C.

Зима 2013–2014 рр надзвичайно тепла. Середня температура грудня становила +1 °C, максимальний мінімум — −7 °C, та максимум — +9 °C. Також снігового покриву взагалі у цьому місяці не спостерігалось.

Стихійні лиха

23 вересня 2013 року на місто налетів смерч, який виривав дерева з корінням, зривав дахи. Відеозаписи стихії транслювалися багатьма телеканалами України. Збитки оцінюються в понад 1 млн гривень.

Символіка міста

Самбір здавна мав свій герб, який зберігся донині,— золотий олень, що біжить по зеленій траві праворуч (вліво від спостерігача). Він символізує з одного боку непрохідні довколишні ліси, а з другого — миролюбне місцеве населення, яке постійно перебувало під загрозою нападу ворогів. Герб міста є одним з найдавніших в Україні, який використовувався без змін майже 500 років.

У період панування Польщі на теренах Західної України існувала легенда, що цей герб місту подарувала сама королева Бона, яка влучила в оленя своєю стрілою під час полювання в самбірських лісах. Ця подія могла трапитись лише після 1545 року, коли королева після сплати боргу стала власницею Самбора. Але деякі дослідники заперечують цю легенду. Вони вважають, що герб мав би існувати значно раніше до королеви Бони. Доказом цього є найдавніші міські печатки міста. Внаслідок пошукових робіт у польських архівах було знайдено найдавнішу відому печатку Самбора на одному з документів за 1533 рік. На печатці зображений щит, на якому містився олень з пробитою шиєю, а по колу йде трохи затертий латиномовний напис: «Печатка міста Самбора». У часи Австрійської імперії Самбір не змінював свого герба. Він був зображений на привілеї цісаря Йосифа II, що затверджував права міста, від 26 червня 1788 року. Сучасний герб Самбора був прийнятий 17 квітня 2003 р. на сесії міської ради. Його автором став голова Українського Геральдичного Товариства, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Національної академії наук України, член комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, кандидат історичних наук — Андрій Гречило.

Окрім герба, Самбір має свій прапор (див. Прапор Самбора), Печатку (кругла, диаметром 50 мм, у центрі зображено герб міста. По колу йде напис: «Україна, Львівська область, місто Самбір». Використовується при неофіційному та церемоніальному використанні), Штандарт міського голови Самбора (хоругва, на якій зображено герб Самбора і напис «Самбір 1241»).

Історія

Самбір, 1846

Самбір, 1901

Історія міста сягає в далеке минуле. Археологічні дослідження свідчать, що поселення у цій місцевості існували ще в доісторичні часи. При розкопках на території міста знайшли римські монети IV ст., бронзові сокири, серп, браслети, виготовлені приблизно в IX–VIII ст. до н. е.

Самбір виник на місці давньоруського поселення Погонич, яке, як гадають, займало територію вздовж сучасної вулиці Т. Шевченка (колишня В. Терешкової, раніше Перемишльська) і північного берега річки Млинівки. Припускають, що неподалік від цього селища, на пагорбі, де тепер стоїть церква Різдва Богородиці і колишній костел бернардинів, було давньоруське укріплене городище, одне з багатьох на Прикарпатті. Невідомо, коли виник Погонич. У 1929 році на території цегельні по вулиці Перемишльській були знайдені бронзові предмети (сокири, серп, браслет та ін.), які походили з ІХ—VIII століття до нашої ери. На відстані 18 км на південний захід від Погонича було давнє княже місто Самбір (сучасний Старий Самбір) — адміністративний центр Самбірської волості, яке в 1241 році знищили татаро-монголи. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом розрісся, і його назвали «Новим Самбором», а знищене татаро-монголами місто стало «Старим Самбором». З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва «Самбір». Але в документах до 1450 року місто іменується і Самбором, і Новим Самбором, і — по старому Погоничем. Обидва міста мали ще одну назву: Старе Місто і Нове Місто.

Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.

1241 — перша літописна згадка про місто. Того року ординці сплюндрували тодішнє місто Самбір (теперішній Старий Самбір), а уцілілі мешканці знайшли притулок у добре укріпленому посаді Погонич, який ховався у лісових хащах на березі Дністра. З 1390 р. Погонич став Новим Самбором, а колишній Самбір — Старим Самбором (або Старим Містом). Згодом Новий Самбір став просто Самбором.

У 1340 році Самбір, як і всю Галичину, завоювали польські феодали на чолі з королем Казимиром ІІІ. Остаточно ці давньоруські землі відійшли до Польщі лише у 1387 році після короткочасного перебування у складі Угорського королівства. В складі польської держави колишня Самбірська волость, яка була княжою власністю, стала одним з чотирьох повітів Перемишльської землі Руського воєводства і приватною власністю польських королів та магнатів.

До 1349 р. поселення було у складі Галицько-Волинської держави.

1349–1390 — поселення було володінням польських королів.

У 1387 році власником Самбірщини (території між Добромилем і Стриєм) став магнат Спитко Мальштинський. Цей маєток йому дістався від короля як подарунок за військові заслуги під час загарбання давньоруських земель.

1390 р. — польський король Владислав Ягайло подарував Самбірщину краківському старості Спиткові з Мельштина.

13 грудня 1390 р. — Спитко надав Самбору магдебурзьке право. З цього моменту в місті почали селитися німці та євреї і в тому ж році поруч зі старим містом (зі східного боку), на низькому відкритому пагорбі почали будувати нове місто на зразок західноєвропейських готичних міст.

Після загибелі Спитка у битві з татарами над Ворсклою (12 вересня 1399 р.) Самбірщиною володіла вдова по Спиткові, Ельжбета.

У XV столітті Самбір був замком-фортецею.

Ратуша, 2011 р.

1415 р. — Самбірщину повернуто у володіння польських королів, які часто віддавали місто й околиці в заставу різним магнатам за позички грошей. Так, 1419 року — шляхтичу Генриху Гінчу з Рогова, 1431 року — магнату Петру Одровонжу.

1451 р. король Казімєж IV Ягеллончик перебував у місті.

Староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський найбільше причинився до укріплення міста. 1530 року він укріпив центр Самбора мурами, валами та ровами.

Важливим адміністративним центром міста був княжий замок (на місці, де тепер Замкова площа). Дерев'яний замок згорів під час нападу татар 1498 року і вже не відбудовувався. В середині XVI ст. було споруджено новий мурований т. зв. королівський замок «на Бліху» (тепер там міська лікарня). Від цього часу зберігся т. зв. «мисливський будинок», в якому тепер обладнано лікарняну церкву св. Пантелеймона.

1498 року згоріли дерев'яна ратуша та всі навколишні будинки. На початку XVI ст. збудували нову 1-поверхову ратушу з невисокою вежею і годинником. Ця ратуша теж згоріла, а на її місці у 2-й половині XVII ст. звели муровану з 40-метровою 8-гранною вежею і ліхтарем. (Див. Самбірська ратуша).

Рід Одровонжів володів Самбірщиною до 1545 року, коли королева Бона (друга дружина короля Зигмунта I Старого) викупила всі маєтки від Станіслава Одровонжа.

1553 р. — королева Бона заборонила євреям торгувати на ринку, а українцям дозволила збудувати церкву на середмісті. Через деякий час було зведено дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка служила до 1738 року, коли на її місці збудували муровану.

1568 р. — у Самборі було 127 будинків.

1568 р. — на місці старого дерев'яного костелу (з 1370 р.), спаленого татарами 1498 року, відкрили нині діючий мурований костел Усічення Голови св. Івана Хрестителя. Він теж горів 1637 року, але був відбудований. Після останньої пожежі костел відновлено 1846 року, а 1888 року його прикрасили розписом та встановили нові вівтарі, органи й амвон.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. королівським старостою Самбора був польський магнат Єжи Мнішек. Він загостив у самбірському королівському замку Григорія Отрєп'єва, який видавав себе за сина московського царя Івана Грозного — Димитрія, i допоміг цьому Лжедимитрію 21 червня 1605 року зайняти московський престол (утримував його до 17 травня 1606 р.). Дочка Єжи Мнішека, Марія, була дружиною Лжедимитрія.

Практика передачі міста й околиць у заставу тривала. Так, 1676 році король Ян III Собєський передав місто в заставу Станіславу Скарчевському (12 вересня 1883 року в костелі Усічення Голови св. Івана Хрестителя встановили чавунну таблицю з написом у пам'ять про Яна III Собєського).

В 1732 році Август ІІ надав євреям привілей ставити будинки на замковому ґрунті і відкривати в них крамниці.

В складі імперії Габсбурґів

1772–1918 рр. — Самбір був під пануванням Габсбурґів (з 1804 р. — Австрійської імперії, з 1867-го — Австро-Угорщини).

13 травня 1783 року Йозеф ІІ видав декрет про класифікацію міст Галичини, Лодомерії. До І-го класу віднесли Львів (столиця, резиденція гебернської влади), до ІІ-го — королівські міста (мали спеціяльний імператорський привілей), до ІІІ-го — муніципальні (всі, що мали магістрат). 26 липня 1778 (або 1788) р. — декретом цісаря Йозефа II Самбoру надано титул «Вільного королівського міста». Статус дозволяв мати кращі в порівнянні з муніципальними містами умови для подальшого розвитку. У місті розміщувався Окружний суд і «дирекція виділу регуляції гірських потоків Галичини».

1784 р. — навколо міста розібрали оборонні мури. Наприкінці 18 ст. у місті діяла масонська ложа.

За період австрійського панування Самбір прикрасився новими будівлями. У 1890–1894 рр. спорудили велику двоповерхову кам'яницю для гімназії (тепер школа № 2 i гімназія), у 1904-му — будівлю державної чоловічої вчительської семінарії (за радянських часів тут розмістили військову частину; вул. Січових Стрільців). У 1890 р. завершено будинок пошти.

Стародавній герб міста

1844 р. — завершено реконструкцію ратуші (добудовано вхідні лоджії, змінено місце входу і влаштовано нові фасади). 1877 року на ратуші замінили мальований на полотні образ Божої Матері (1660, подарунок монаха-місіонера з 1760 р.) на мальований на блясі (знищений за радянських часів). 1885 року на ратушевій вежі змонтували дзиґар з боєм i циферблатами на 4 сторони, придбаний у Празі. Над бічною лоджією при вході в ратушу встановлено герб міста, перезатверджений привілеєм цісаря Йосифа II з 26 червня 1788 року (прикрашений золотою короною блакитний щит з зображенням оленя, що біжить справа наліво; шия тварини прошита стрілою).

1893 р. — побудовано єврейську початкову школу при вул. Шкільній (тепер житловий будинок, вул. Колессів).

1904 р. — закінчено спорудження будинку спортивного товариства «Сокіл» (тепер Народний дім).

1910 р. — споруджено 3-поверхову кам'яницю Скарбової дирекції (тепер військовий шпиталь).

1898 р. — відкрито новий цвинтар при вул. Бісківській після закриття старого при вул. Дрогобицькій (тепер I Франка). 1908 року на новому цвинтарі побудовано каплицю; 1940 року на місці старого цвинтаря більшовики заклали парк культури і відпочинку; 1989 року на старому цвинтарі віднайшли могили видатних театральних діячів Омеляна Бачинського i його дружини Теофіли (1837–1906).

На 1888 рік місто складалося з 4 посад: Міської, Львівської, Перемишльської та Бліх. Посада Міська — 3042 мешканці, 135 будинків. Посада Львівська — 1986 мешканців, 217 будинків. Посада Перемишльська — 1729 мешканців, 162 будинки. «Бліх» зі селом «Новий Світ» становили єврейське містечко (штетл), там мешкали 2020 осіб і було 148 будинків.

1855–1858 рр. — будівництво шосе Самбір — Дрогобич через Лішню.

Грудень 1872 р. — відкрито залізничне сполучення Самбір — Борислав i Стрий — Самбір — Хирів — Перемишль.

1903 р. було завершено спорудження, здано в експлуатацію відтинок залізниці Львів — Самбір, 1905 рр. — відтинок Самбір — Сянки, Також було збудовано приміщення залізничного вокзалу.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. виходила польськомовна «Gazeta Samborska».

Перша світова війна

Під час Першої світової війни з 17 вересня 1914 по 15 травня 1915 року місто було під окупацією російських військ, які завдали йому великої шкоди. Було знищено бібліотеку товариства «Просвіта», а в будинку товариства влаштовано стайню для офіцерських коней. Обладнання лабораторій, класів і кабінетів вчительської семінарії вивезено в Росію, туди ж вивезли місцевих українських діячів Данила Стахуру, Теодора Біленького та ін.

Пам'ятний знак депортованим українцям з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя

Західноукраїнська Народна Республіка

Після розвалу Австро-Угорської монархії, 1 листопада 1918 року в Самборі встановили владу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Державним повітовим комісаром ЗУНР на Самбірщину (Самбірський повіт ЗУНР) було призначено відомого письменника Андрія Чайковського. 5 листопада в повіті Самбір було встановлено владу Української держави — ЗУНР.

Увечері 16 травня 1919 р. місто було захоплене дивізією польського війська під командуванням генерала Францішека Алєксандровіча.

Німецько-гітлерівська окупація

Від 29 червня 1941 р. по 7 серпня 1944 р. тривала німецько-гітлерівська окупація Самбора, зокрема, вбивства жидівського (пол. żyd, або єврейського) населення.

21 століття

У жовтні 2015-го владика Яків освятив храм у Самборі.

Населення

Чисельність населення Самбора станом на 01.01.2013 р. — 34 899 особи. В кінці 80-х років XX ст. в Самборі населення налічувало майже 50 тис. мешканців, а в 30-х роках минулого століття проживало 25 тис. мешканців.

Транспорт

Самбір насамперед є важливим залізничним вузлом. Вокзал розташований у східній частині міста. Через місто йдуть приміські електропотяги із сполученням Стрий — Самбір, Львів — Сянки та потяги Трускавець — Київ, Львів — Солотвино, Самбір — Старжава, Самбір — Хирів і Самбір — Нижанковичі та відповідно зворотні.

Через місто проходять автомобільні дороги державного значення Н13 (Львів — Самбір — Ужгород), Т 1418 (Нижанковичі — Самбір — Дрогобич — Стрий) , Т 1415 (Мостиська — Самбір — Борислав).

У місті діють дві автобусні станції: у центрі (вул. Валова) та станція біля залізничного вокзалу, яка складається з двох частин: зі сторони вокзалу курсують автобуси у львівському напрямку, а зі сторони собору — у всі інші. Діють міжобласні автобусні перевезення з міста: Самбір — Тернопіль, Самбір — Івано-Франківськ, Львів — Ужгород.

Громадський транспорт Самбора складає лише два маршрутних таксі, які курсують за маршрутами: Автобусна станція вул. Валова — вул. Снігурського та Цегельний завод — 3-тя школа — вул. Валова — Ралівка. Проїзд коштує 2 грн. Із Самбора у всіх напрямках їздять приміські автобуси, які перетинають головні і найбільшнаселені вулиці міста, отож потреби у додаткових маршрутних таксі немає.

Охорона здоров'я

Найдавніший у Самборі шпиталь, що називався «Народна Лічниця», був при церкві св. Пилипа і розташовувався приблизно між вул. Валовою і вул. Леся Курбаса. Про нього згадується у другій пол. ХІІІ ст. Існує припущеня, що в 1795 році він припинив своє існування у зв'язку з руйнуванням церкви. У ньому діяло фізіотерапевтичне відділення, яким керував доктор Вінцент Кузя, а також гінеколого-акушерське і хірургічне відділення, якими керував доктор медицини Абрахам Вайсснер. Є припущення, що шпиталь існував і при церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Відомі люди

Погруддя Леся Курбаса на його Батьківщині в Самборі

Почесні громадяни міста Самбора

• Юричко Володимир Володимирович — студент Національного медичного університету, учасник Євромайдану, вояк батальйону «Айдар». Загинув у бою під час АТО. .

Народилися

• Біленький Ярослав (1883—1945, Самбір) — педагог, науковець, політичний діяч, Генеральний суддя УГВР (1944—1945).
• Григорій Самборчик (1523–1573) — вчений та поет доби середньовіччя.
• Борсук Роман Михайлович — психолог, письменник.
• Борзов Валерій Пилипович — український спортсмен, дворазовий Олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.
• Володимир (Волтер) Васік — кінорежисер.
• Войцеховський Вадим — капітан РА, загинув під час війни в ДР Афганістан
• Демковський Дмитро Михайлович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2016 років.
• Климовська Іванна (1908—1982) — письменник-гуморист, акторка, громадська діячка (псевдонім — Язичинська, дівоче прізвище — Качмар).
• Петро Конюшкевич (1705–1770) — викладач поетики у Києво-Могилянській академії, православний святий, митрополит Тобольський і всього Сибіру РПЦ (безпатріаршої).
• Курбас Лесь (1887–1937) — видатний актор і режисер.
• Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко 1968 — 2015) співак, шоумен, телеведучий.
• Кобець Павло Васильович — український прозаїк.
• Чайковський Андрій (1857–1935) — письменник.
• Видатний композитор, педагог та диригент Колесса Микола (1903–2006).
• Рабій-Карпінська Софія — український мовознавець-діалектолог.
• Рогуцький Іван — політико-громадський діяч, адвокат.
• Струсь Андрій Андрійович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2016 років.
• Сушинський Богдан Іванович — український журналіст, письменник.
• Тарнавський Зенон (1912 — 8 серпня 1962) — український письменник, журналіст і театральний діяч.
• Богдан Ткачик — художник, громадський діяч.
• Шкурган Андрій Семенович (27.11.1961) — оперний співак (баритон). Заслужений артист України (1998), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2000).

• Северин Відт — польський інженер-геодезист.
• Марцін Радимінський — професор та історіограф Краківського університету, уродженець міста

Із Самбором пов'язані

• Гетьман Запорізької Січі Петро Конашевич Сагайдачний.
• Герой битви за Відень, засновник першої в Європі кав'ярні Кульчицький Юрій-Франц (1640–1692).
• Бандрівський Дмитро Григорович (1897—1983) — письменник, учений-філолог.
• Омелян Бачинський (1833—1907) — актор та режисер, засновник професійного українського театру.
• Бірчак Володимир — український письменник, літературознавець, вояк УСС, діяч ЗУНР, Карпатської України
• Добрянський Ігор Михайлович — композитор, поет, співак, засновник поп-групи «ВАН-ГОГ», лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів.
• Залокоцький Роман Федорович — юрист, чемпіон світу з шахової композиції, міжнародний майстер FIDE, міжнародний арбітр з шахової композиції, заслужений майстер спорту України, гросмейстер України, почесний громадянин міста Самбора, радянський та український шаховий композитор (проблеміст), видав шість книг: одну з юриспруденції і п'ять з шахової композиції.
• Вчений-фольклорист Колесса Філарет (1885–1937).
• Суддя, культурний і політичний діяч, народовець, у 1848 діяч «Руського Собору» і «Собору руських учених», засновник, голова «Руської Бесіди» і її театру (1864), голова товариства «Просвіта» (1870—1873) Лаврівський Юліян.
• Мартинець Гнат — у 1941-44 роках директор місцевої учительської семінарії, снятинський повітовий комісар ЗУНР, посадник у Володимирі.
• Рабій Франц — український греко-католицький священик і громадський діяч.
• Стебельський Степан — майор УПА, командир сотні «Ударник-5», начальник тактичного відтинку УПА-Захід «Маківка».
• Самбірський Ілля — український народний майстер.
• Филипчак Іван (1871—1945) — письменник, краєзнавець, педагог.
• Ґабріель з Городка — монах-бернардинець, засновник реформатів в Польщі, навчався в Самборі.
• Юзеф Горнунґ — міський архітектор.

Померли чи поховані у місті

• Біленький Ярослав (1883—1945, Самбір) — педагог, науковець, політичний діяч, Генеральний суддя УГВР (1944—1945).
• Драбик Тарас Васильович — військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув у бою біля аеропорту Луганська.

Парламентські посли від Самбора

• Доктор Бережницький Теофіл — правник, громадський діяч, посол Галицького сейму 5-го скликання.

Cамбірські старости

• Станіслав (Осташко) з Давидова
• Геронім Одровонж — син Яна Одровонжа
• Гермолаус Йордан — 4-й син Яна Йордана, придворний короля Сігізмунда І Старого
• Станіслав Боніфацій Мнішех — львівський, глинянський староста, другий чоловік Софії з Головчинських — матері Адама Олександра Санґушка

Див. також: Категорія:Самбірські старости

Пам'ятки архітектури

• парафіяльний костел Матері Божої і щастя святого Івана Хрестителя (1530–1568)
• рештки Самбірського замку XVI ст. — мисливський будинок та залишки валів
• костел та монастир оо. Бернардинців XVII ст.
• монастир Бригідок XVII ст.
• церква Різдва Пресвятої Богородиці XVIII ст., де зберігаються мощі святого Валентина та чудотворна Самбірська Богоматір
• Самбірська ратуша XVII–XIX ст.
• ансамбль кам'яниць на площі Ринок (XVII–XX ст.)
• залишки міських оборонних споруд

Культура

В Самборі діють такі заклади культури: дитяча музична школа, Народний дім, Училище культури, музей «Бойківщина», меморіальний музей Леся Курбаса, студія образотворчого мистецтва, школа декоративно-ужиткового мистецтва.

Туризм

Самбір з 2012 р. здобув статус туристичного міста; в місті запрацював Туристичний центр, який надає інформацію, послуги туристам. Також проводиться екскурсія на вежу міської ратуші.^{[Джерело?]}

Освіта

Найдавнішою в Самборі була парафіяльна школа при церкві Св. Пилипа. В ній навчали слов'янській і грецькій мовам та Закону Божого. Навчали дітей священики та дяки. Підручниками були Псалтирі та часослови. Сама ж школа підпорядкувалась руському православному парохові. Немає достовірних відомостей про час, коли школа припинила своє існування. Є припущення, що вона існувала до 1795 року, коли розібрали церкву. Вважають, що в ній навчався сам гетьман П. Сагайдачний. Окрім парафіяльної школи при церкві Св. Пилипа діяла ще одна парафіяльна школа при костелі Іоанна Хрестителя, але польська. Вона працювала під керівництвом плебана. Після освітньої реформи школою в Самборі почав керувати ректор, а в селах — дяк. У XV–XVI ст. викладали читання та письмо, арифметику, церковний спів та службу, релігійні обряди, початки латини, граматики, логіки, природничих наук.

Самбірський «Університет»

У 1945 році засновано Самбірський статистичний технікум (тепер Самбірський технікум економіки та інформатики), а з 1953 року в Самборі функціонує Самбірський медичний коледж.

Вже понад 14 років функціонує Самбірський факультет прикладного програмного забезпечення Тернопільського національного економічного університету, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за економічним напрямом «Економічна кібернетика» та технічним — «Програмна інженерія». Окрім цього у Самборі діє державний педагогічний коледж імені Івана Филипчака, де працює художник і викладач Микола Щерба, «Відмінник освіти України». Також у Самборі є 10 діючих шкільних закладів, з них дві початкові школи (№2, №7) і одна гімназія.^{[Джерело?]}

У 1999 році відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, який налічував близько 2000 студентів. У 2012 році факультет закрили через неможливість оплачувати високу орендну плату за приміщення.

Зв'язок і торгівля

У середньовіччі Самбір був одним з найбільших торгових центрів Східної Галичини. Після численних навал різноманітних загарбників місто оточили оборонними мурами і вартовими вежами, а також облаштували кам'яницями і кількаярусними підвалами-пивницями простору торговицю, яка називається площа Ринок (1530–1560 рр.). На цій площі кожного четверга і понеділка відбувалися ярмарки, а по великих святах — великі торги-ярмарки. На них з'їджалися багато покупців з сусідніх міст та сіл.

Нині в Самборі діють багато різноманітних підприємств, магазинів та торговельних комплексів, які майже всі приватизовані. Найбільшими супермаркетами в Самборі є «Сільпо», «Рукавичка» (ТРК «Літо»), «Рута», «Барвінок». Також є достатньо великий центральний ринок, який за сервісом і розмірами прирівнюється до львівських та обласних. Крім того, планують розбудовувати і розвивати Привокзальний ринок, який у майбутньому може стати гідним конкурентом.^{[Джерело?]}

Підприємства і заклади

• ТзОВ «Амардіко 120»
• ПрАТ «Завод Омега»
• Самбірська виховна колонія
• ВП «Самбірський хлібокомбінат»
• ТдВ «Агротехмаш»
• ТдВ «Самбірська швейна фабрика»
• ВАТ «Завод металооснастки»
• ТзОВ «Радіозавод Сигнал»
• ПАТ «ДЕМЗ»
• Самбірська міська друкарня
• ТзОВ «Пальмира».

2010 року в Самборі вперше в Україні запрацював один із філіалів відомої компанії з виробництва меблів «Embawood». На даний час фабрика випускає експортну продукцію для країн ЄС і для внутрішнього ринку. Самбірська меблева фабрика є одним з лідерів виробництва меблів в Україні. Також ведеться будівництво чеськими інвесторами сучасних очисних споруд.

Світлини

Площа Ринок, 2010 р.

• 
• 
• 

  Площа Ринок

• 
• 

  Храм Рождества Богородиці

• 
• 
• 
• 
• 

  Костел Святого Станіслава

• 
• 

  Ратуша

• 
• 
• 

  Колегія Єзуїтів

• 
• 
• 

  Бернардинський монастир

• 

  Житлово-торговий будинок по вул. Б.Хмельницького, 5

Джерела

• Іван Крип'якевич. Княжий Самбір і Самбірська волость
• Sambor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew..— S. 227–246. (пол.)
• Krоnіkа miasta Sаmbоrа.— Sаmbór, 1891.— 52 s. (пол.)

Посилання

• «Княжий Самбір» — сайт міста Самбора
• Сайт Самбірської РДА
• Сайт Самбірської районної ради
• «Самбір-майдан» — неофіційний сайт міста Самбора
• Інформаційний портал Самбора та Самбірщини
• «Самбір» — міський портал
• Розклад руху поїздів по станції Самбір

Див. також

• Самобор (Хорватія)