Самбір

Самбір
Герб Самбора Прапор Самбора
Краєвид центру міста з ратуші
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Львівська область
Район	Самбірська міська рада
Код КОАТУУ	4610900000
Засноване	1241
Магдебурзьке право	1390
Статус міста	з 1241 року
Населення	▼ 34 969 (01.01.2017)
Площа	24 км²
Поштові індекси	81400
Телефонний код	+380-3236
Координати	49°31′ пн. ш. 23°12′ сх. д.
Висота над рівнем моря	305,96 м
Водойма	Дністер, Млинівка, Дубрівка
Міста-побратими	Костшин, Освенцім, Снина, Устрики-Долішні (Польща); Богодухів, Слов'янськ (Україна)
День міста	7-9 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Самбір
До обл./респ. центру
- залізницею	78 км
- автошляхами	76 км
Міська влада
Адреса	Львівська область, Самбір, пл. Ринок, 1
Веб-сторінка	http://sambircity.gov.ua
Міський голова	Гамар Юрій Петрович
Самбір у Вікісховищі Карта Самбір Самбір

Са́мбір — місто обласного значення у Львівської області, адміністративний центр Самбірського району.

Назва

Є досить багато версій щодо походження назви міста Самбора. Ось їхній невеликий перелік:

1. А. Добрянський, І. Будзиновський та ін. дослідники вважали, що назва «Самбір» походить від дрімучих лісів, які були в цій місцевості.
2. І. Ступницький вважав, що вона походить від племені Саборів, які нібито мешкали в цих краях у IV ст. до н. е.
3. В. Площанський та А. Петрушевич стверджували, що назва складається з двох частин — сам і бір, яка означає Собор, тобто собраніє. Вони зробили висновок, що спочатку місто стояло на злитті, собранії двох річок (Дністра та Яблуньки, що у місті Старому Самборі, який згодом зруйнували монголо-татари).
4. Існує припущення, що місто могло отримати назву від церковного храмового свята Собору Пресвятої Богородиці.
5. М. Скорик вважав, що назва Самбора походить від верби-самбірки з червоним пруттям, яка в минулому була дуже поширеною на берегах Дністра.
6. О. Гуцуляк вважає, виходячи з теорії прабалтослов'янської єдності, що назва пов'язана з іменем литовського бога урожаю і пива Самбаріса.
7. Старослов'янське значення «самбора» (samborza) — «стовп». Див. також: палісад — щільний ряду забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів. У європейському середньовічному оборонному будівництві були вежі-донжони, які у літописах позначають терміном − столпъ. М. Рожко був прихильником від апелятивного походження назви міст

Самбір – найстаріший тип оборонної споруди, яка є проїзною (ворітною) вежею, що завершується приміщенням для сторожі"

Відомо, що на території Підгір'я через м. Старий Самбір пролягав давній шлях «Руська Путь» та Карпатська оборонна лінія.

Географія

Самбір лежить на лівому березі Дністра (через місто також протікає невелика річка Млинівка). Місто розташоване на перехресті автодоріг Львів — Ужгород і Дрогобич — Перемишль. Самбір також є одним із культурних, туристичних і військових центрів Львівщини, і п'ятим за населенням містом у Львівській області. Відстань до обласного центру залізницею 78 км, автошляхами 76 км.

Протяжність міста з південного заходу на північний схід — 10,5 км, а з північного заходу на південний схід — 4,5 км.

Площа міста становить 24 км². Центр міста (площа Ринок) розташований на висоті 305,96 м над рівнем моря. Загалом географічне розташування Самбору є вигідним, оскільки через нього пролягали важливі дороги, що з'єднували Східну та Західну Європу, Північну із Південною. Через Самбір проходять електрифіковані залізничні шляхи, магістральні ЛЕП і трубопроводи.

Клімат

Середньорічна температура повітря в Самборі становить +8⁰…+10⁰С.

• Зима у Самборі досить м'яка, з відлигами, деколи без снігового покриву (для зими характерно мінімум атмосферних опадів за річну кількість, хоча вони у вигляді дощу та мокрого снігу випадають часто).
• Весна тривала, деколи затяжна, вітряна, прохолодна, досить волога.
• Літо тепле, жарке, мало вологе і мало дощове.
• Осінь тепла, сонячна, суха (зазвичай триває до перших чисел листопада).

Середня температура найхолоднішого місяця (січень) — −4 °C, середня температура липня — +28 °C.

Зима 2013—2014 рр. надзвичайно тепла. Середня температура грудня становила +1 °C, максимальний мінімум — −7 °C, та максимум — +9 °C. Також снігового покриву взагалі у цьому місяці не спостерігалось.

Стихійні лиха

23 вересня 2013 року на місто налетів смерч, який виривав дерева з корінням, зривав дахи. Відеозаписи стихії транслювалися багатьма телеканалами України. Збитки оцінюються в понад 1 млн гривень.

Символіка міста

Самбір здавна мав свій герб, який зберігся донині,— золотий олень, що біжить по зеленій траві праворуч (вліво від спостерігача). Він символізує з одного боку непрохідні довколишні ліси, а з другого — миролюбне місцеве населення, яке постійно перебувало під загрозою нападу ворогів. Герб міста є одним з найдавніших в Україні, який використовувався без змін майже 500 років.

У період панування Польщі на теренах Західної України існувала легенда, що цей герб місту подарувала сама королева Бона, яка влучила в оленя своєю стрілою під час полювання в самбірських лісах. Ця подія могла трапитись лише після 1545 року, коли королева після сплати боргу стала власницею Самбора. Але деякі дослідники заперечують цю легенду. Вони вважають, що герб мав би існувати значно раніше до королеви Бони. Доказом цього є найдавніші міські печатки міста. Внаслідок пошукових робіт у польських архівах було знайдено найдавнішу відому печатку Самбора на одному з документів за 1533 рік. На печатці зображений щит, на якому містився олень з пробитою шиєю, а по колу йде трохи затертий латиномовний напис: «Печатка міста Самбора». У часи Австрійської імперії Самбір не змінював свого герба. Він був зображений на привілеї цісаря Йосифа II, що затверджував права міста, від 26 червня 1788 року. Сучасний герб Самбора був прийнятий 17 квітня 2003 р. на сесії міської ради. Його автором став голова Українського Геральдичного Товариства, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Національної академії наук України, член комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, кандидат історичних наук — Андрій Гречило.

Окрім герба, Самбір має свій прапор (див. Прапор Самбора), Печатку (кругла, діаметром 50 мм, у центрі зображено герб міста. По колу йде напис: «Україна, Львівська область, місто Самбір». Використовується при неофіційному та церемоніальному використанні), Штандарт міського голови Самбора (хоругва, на якій зображено герб Самбора і напис «Самбір 1241»).

Історія

Самбір, 1846

Самбір, 1901

Історія міста сягає в далеке минуле. Археологічні дослідження свідчать, що поселення у цій місцевості існували ще в доісторичні часи. При розкопках на території міста знайшли римські монети IV ст., бронзові сокири, серп, браслети, виготовлені приблизно в IX—VIII ст. до н. е.

Самбір виник на місці давньоруського поселення Погонич, яке, як гадають, займало територію вздовж сучасної вулиці Т. Шевченка (колишня В. Терешкової, раніше Перемишльська) і північного берега річки Млинівки. Припускають, що неподалік від цього селища, на пагорбі, де тепер стоїть церква Різдва Богородиці і колишній костел бернардинів, було давньоруське укріплене городище, одне з багатьох на Прикарпатті. Невідомо, коли виник Погонич. У 1929 р. на території цегельні по вулиці Перемишльській були знайдені бронзові предмети (сокири, серп, браслет та ін.), які походили з ІХ—VIII ст. до нашої ери. На відстані 18 км на південний захід від Погонича було давнє княже місто Самбір (сучасний Старий Самбір) — адміністративний центр Самбірської волості, яке 1241 р. знищили татаро-монголи. Уцілілі жителі цього міста переселилися в Погонич, який з часом розрісся, і його назвали «Новим Самбором», а знищене татаро-монголами місто стало «Старим Самбором». З 1390 р. за давнім Погоничем утвердилася назва «Самбір». Але в документах до 1450 р. місто іменується і Самбором, і Новим Самбором, і — по старому Погоничем. Обидва міста мали ще одну назву: Старе Місто і Нове Місто.

Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, які вели на схід і захід, до Львова, Дрогобича, Перемишля, в Угорщину і Польщу, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя.

1241 р.— перша літописна згадка про місто. Того року ординці сплюндрували тодішнє місто Самбір (теперішній Старий Самбір), а уцілілі мешканці знайшли притулок у добре укріпленому посаді Погонич, який ховався у лісових хащах на березі Дністра. З 1390 р. Погонич став Новим Самбором, а колишній Самбір — Старим Самбором (або Старим Містом). Згодом Новий Самбір став просто Самбором.

У 1349р. Самбір, як і всю Галичину, завоювали польські феодали на чолі з королем Казимиром ІІІ. Остаточно ці давньоруські землі відійшли до Польщі лише у 1387 р. після короткочасного перебування у складі Угорського королівства. В складі польської держави колишня Самбірська волость, яка була княжою власністю, стала одним з чотирьох повітів Перемишльської землі Руського воєводства і приватною власністю польських королів та магнатів.

До 1349 р. поселення було у складі Галицько-Волинської держави.

Зміст акту із книги "Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej polskiej z Archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie" про продаж Спетьком Нового Самбора Генріху у 1390 році.

1349–1390 рр.— поселення було власністю польських королів.

У 1387 р. власником Самбірщини (території між Добромилем і Стриєм) став магнат Спитко Мельштинський. Цей маєток йому дістався від короля як подарунок за військові заслуги під час загарбання давньоруських земель.

13 грудня 1390 р. — Спитко продав войтівство в Новому Самборі Генріхові з Ланьцута за 80 гривень монет празьких, дозволяючи йому заложити місто на праві магдебурзькім. З цього моменту в місті почали селитися німці та євреї і в тому ж році поруч зі старим містом (зі східного боку), на низькому відкритому пагорбі почали будувати нове місто на зразок західноєвропейських готичних міст.

Після загибелі Спитка у битві з татарами над Ворсклою (12 вересня 1399 р.) Самбірщиною володіла вдова по Спиткові, Ельжбета.

У XV ст. Самбір був замком-фортецею.

Ратуша, 2011 р.

1415 р. — Самбірщину повернуто у володіння польських королів, які часто віддавали місто й околиці в заставу різним магнатам за позички грошей. Так, 1419 р. — шляхтичу Генрихові Гінчу з Рогова, 1431 р. — магнату Пйотрові Одровонжу.

1451 р. король Казимир IV Ягеллончик перебував у місті.

Староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський найбільше причинився до укріплення міста. 1530 р. він укріпив центр Самбора мурами, валами та ровами.

Важливим адміністративним центром міста був княжий замок (на місці, де тепер Замкова площа). Дерев'яний замок згорів під час нападу татар 1498 р. і вже не відбудовувався. В середині XVI ст. було споруджено новий мурований т. зв. королівський замок «на Бліху» (тепер там міська лікарня). Від цього часу зберігся т. зв. «мисливський будинок», в якому тепер обладнано лікарняну церкву св. Пантелеймона.

1498 р. згоріли дерев'яна ратуша та всі навколишні будинки. На початку XVI ст. збудували нову 1-поверхову ратушу з невисокою вежею і годинником. Ця ратуша теж згоріла, а на її місці у 2-й половині XVII ст. звели муровану з 40-метровою 8-гранною вежею і ліхтарем. (Див. Самбірська ратуша).

Рід Одровонжів володів Самбірщиною до 1545 р., коли королева Бона (друга дружина короля Зигмунта I Старого) викупила всі маєтки від Станіслава Одровонжа.

1553 р. — королева Бона заборонила євреям торгувати на ринку, а українцям дозволила збудувати церкву на середмісті. Через деякий час було зведено дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка служила до 1738 р., коли на її місці збудували муровану.

1568 р. — у Самборі було 127 будинків.

1568 р. — на місці старого дерев'яного костелу (з 1370 р.), спаленого татарами 1498 р., відкрили нині діючий мурований костел Усічення Голови св. Івана Хрестителя. Він теж горів 1637 р., але був відбудований. Після останньої пожежі костел відновлено 1846 р., а 1888 р. його прикрасили розписом та встановили нові вівтарі, органи й амвон.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. королівським старостою Самбора був польський магнат Єжи Мнішек. Він загостив у самбірському королівському замку Григорія Отрєп'єва, який видавав себе за сина московського царя Івана Грозного — Димитрія, i допоміг цьому Лжедимитрію 21 червня 1605 р. зайняти московський престол (утримував його до 17 травня 1606 р.). Дочка Єжи Мнішека, Марина, була дружиною Лжедимитрія.

Практика передачі міста й околиць у заставу тривала. Так, 1676 р. король Ян III Собеський передав місто в заставу Станіславу Скарчевському (12 вересня 1883 р. в костелі Усічення Голови святого Івана Хрестителя встановили чавунну таблицю з написом у пам'ять про Яна III Собєського).

1732 р. Август ІІ надав євреям привілей ставити будинки на замковому ґрунті і відкривати в них крамниці.

У складі імперії Габсбурґів

1772–1918 рр. — Самбір був під пануванням Габсбурґів (з 1804 р. — Австрійської імперії, з 1867-го — Австро-Угорщини).

1773 р. — створення Самбірського округу, адміністративної одиниці Королівства Галичини та Володимирії у складі Монархії Габсбургів та Австрійської імперії.

13 травня 1783 р. Йосиф ІІ видав декрет про класифікацію міст Галичини, Лодомерії. До І-го класу віднесли Львів (столиця, резиденція гебернської влади), до ІІ-го — королівські міста (мали спеціяльний імператорський привілей), до ІІІ-го — муніципальні (всі, що мали магістрат). 26 липня 1778 (або 1788) р. — декретом цісаря Йосифа II Самбoру надано титул «Вільного королівського міста». Статус дозволяв мати кращі в порівнянні з муніципальними містами умови для подальшого розвитку. У місті розміщувався Окружний суд і «дирекція виділу регуляції гірських потоків Галичини».

1784 р. — навколо міста розібрали оборонні мури. Наприкінці XVIII ст. у місті діяла масонська ложа.

За період австрійського панування Самбір прикрасився новими будівлями. У 1890–1894 рр. спорудили велику двоповерхову кам'яницю для гімназії (тепер школа № 2 i гімназія), а 1904 р. — будівлю державної чоловічої вчительської семінарії (за радянських часів тут розмістили військову частину; вул. Січових Стрільців). У 1890 р. завершено будинок пошти.

Стародавній герб міста

1844 р. — завершено реконструкцію ратуші (добудовано вхідні лоджії, змінено місце входу і влаштовано нові фасади). 1877 року на ратуші замінили мальований на полотні образ Божої Матері (1660, подарунок монаха-місіонера з 1760 р.) на мальований на блясі (знищений за радянських часів). 1885 року на ратушній вежі змонтували дзиґар з боєм i циферблатами на 4 сторони, придбаний у Празі. Над бічною лоджією при вході в ратушу встановлено герб міста, перезатверджений привілеєм цісаря Йосифа II з 26 червня 1788 року (прикрашений золотою короною блакитний щит з зображенням оленя, що біжить справа наліво; шия тварини прошита стрілою).

1893 р. — побудовано єврейську початкову школу при вул. Шкільній (нині житловий будинок, вул. Колессів).

1904 р. — закінчено спорудження будинку спортивного товариства «Сокіл» (нині Народний дім).

1910 р. — споруджено 3-поверхову кам'яницю Скарбової дирекції (нині військовий шпиталь).

1898 р. — відкрито новий цвинтар при вул. Бісківській після закриття старого при вул. Дрогобицькій (тепер I Франка). 1908 р. на новому цвинтарі збудовано каплицю; 1940 р. на місці старого цвинтаря більшовики заклали парк культури і відпочинку; 1989 р. на старому цвинтарі віднайшли могили видатних театральних діячів Омеляна Бачинського i його дружини Теофілії.

На 1888 р. місто складалося з 4 посад: Міської, Львівської, Перемишльської та Бліх. Посада Міська — 3042 мешканці, 135 будинків. Посада Львівська — 1986 мешканців, 217 будинків. Посада Перемишльська — 1729 мешканців, 162 будинки. «Бліх» зі селом «Новий Світ» становили єврейське містечко (штетл), там мешкали 2020 осіб і було 148 будинків.

1855–1858 рр. — будівництво шосе Самбір — Дрогобич через Лішню.

Грудень 1872 р. — відкрито залізничне сполучення Самбір — Борислав i Стрий — Самбір — Хирів — Перемишль.

1903 р. було завершено спорудження, здано в експлуатацію відтинок залізниці Львів — Самбір, 1905 рр. — відтинок Самбір — Сянки, Також було збудовано приміщення залізничного вокзалу.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. виходила польськомовна «Gazeta Samborska».

Перша світова війна

Під час Першої світової війни з 17 вересня 1914 р. по 15 травня 1915 р. місто було під окупацією російських військ, які завдали йому великої шкоди. Було знищено бібліотеку товариства «Просвіта», а в будинку товариства влаштовано стайню для офіцерських коней. Обладнання лабораторій, класів і кабінетів вчительської семінарії вивезено в Росію, туди ж вивезли місцевих українських діячів Данила Стахуру, Теодора Біленького та ін.

10 квітня 1915р. російський імператор Микола II відвідує Самбір під час поїздки по зайнятих територіях Галичини.[1]

Пам'ятний знак депортованим українцям з Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя

Західноукраїнська Народна Республіка

Після розвалу Австро-Угорської монархії, 1 листопада 1918 р. в Самборі встановили владу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Державним повітовим комісаром ЗУНР на Самбірщину (Самбірський повіт ЗУНР) було призначено відомого письменника Андрія Чайковського. 5 листопада в повіті Самбір було встановлено владу Української держави — ЗУНР.

Увечері 16 травня 1919 р. місто було захоплене дивізією польського війська під командуванням генерала Францішека Александровича.

Німецько-гітлерівська окупація

Від 29 червня 1941 р. по 7 серпня 1944 р. тривала німецько-гітлерівська окупація Самбора, зокрема, вбивства єврейського населення.

Радянський період (1944—1991)

Від 30 грудня 1962 р. Самбір став містом обласного підпорядкування Львівської області.

ХХІ століття

21 вересня 2015 року владика Яків освятив храм Різдва Пресвятої Владичиці Нашої Богородиці і Приснодіви Марії у Самборі.

16 жовтня 2017 року на площі Пам'яті урочисто відкрито пам'ятник організатору мережі ОУН та одному з будівничих УПА Терентію Піхоцькому.

Населення

Чисельність населення Самбора станом на 01.03.2017 р. — 35 500 особи. Наприкінці 1980-х рр. в Самборі населення налічувало майже 50 тис. мешканців, а у 1930-х рр. проживало 25 тис. мешканців.

Транспорт

Самбір насамперед є важливим залізничним вузлом. Вокзал розташований у східній частині міста. Через місто йдуть приміські електропотяги із сполученням Стрий — Самбір, Львів — Сянки та потяги Київ — Трускавець, Київ — Солотвино, Львів — Солотвино, Самбір — Хирів— Старжава і Самбір — Нижанковичі та відповідно зворотні.

Перевізник	Дистанція	Розклад
«Укрзалізниця»	Далеке сполучення
«Львівська залізниця»	Приміське сполучення

Через місто проходять автомобільні дороги державного значення Н13 (Львів — Самбір — Ужгород), Т 1418 (Нижанковичі — Самбір — Дрогобич — Стрий) , Т 1415 (Мостиська — Самбір — Борислав).

У місті діють дві автобусні станції: у центрі (вул. Валова) та станція біля залізничного вокзалу, яка складається з двох частин: зі сторони вокзалу курсують автобуси у львівському напрямку, а зі сторони собору — у всі інші. Діють міжобласні автобусні перевезення з міста: Самбір — Тернопіль, Самбір — Івано-Франківськ, Львів — Ужгород.

Громадський транспорт Самбора складає лише два маршрутних таксі, які курсують за маршрутами: Автобусна станція вул. Валова — вул. Снігурського та Цегельний завод — 3-тя школа — вул. Валова — Ралівка. Проїзд коштує 2 грн^[коли?] Із Самбора у всіх напрямках їздять приміські автобуси, які перетинають головні і найбільш населені вулиці міста, отож потреби у додаткових маршрутних таксі немає.

Охорона здоров'я

Найдавніший у Самборі шпиталь, що називався «Народна Лічниця», був при церкві св. Пилипа і розташовувався приблизно між вул. Валовою і вул. Леся Курбаса. Про нього згадується у другій пол. ХІІІ ст. Існує припущення, що в 1795 році він припинив своє існування у зв'язку з руйнуванням церкви. У ньому діяло фізіотерапевтичне відділення, яким керував доктор Вінцент Кузя, а також гінеколого-акушерське і хірургічне відділення, якими керував доктор медицини Абрахам Вайсснер. Є припущення, що шпиталь існував і при церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Пам'ятки архітектури

• парафіяльний костел Матері Божої і щастя святого Івана Хрестителя.
• рештки Самбірського замку XVI ст. — мисливський будинок та залишки валів.
• костел та монастир оо. Бернардинців.
• монастир Бригідок XVII ст.
• церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVIII ст.), де зберігаються мощі святого Валентина та чудотворна ікона Самбірської Богоматері.
• Самбірська ратуша.
• ансамбль кам'яниць на площі Ринок (XVII—XX ст.).
• залишки міських оборонних споруд.

Культура

У Самборі діють такі заклади культури: дитяча музична школа, Народний дім, Коледж культури, Історико-етнографічний музей «Бойківщина», меморіальний музей Леся Курбаса, студія образотворчого мистецтва, школа декоративно-ужиткового мистецтва.

Туризм

Самбір з 2012 р. здобув статус туристичного міста; в місті запрацював Туристичний центр, який надає інформацію, послуги туристам. Також проводиться екскурсія на вежу міської ратуші.^{[джерело?]}

Освіта

Самбірський «Університет»

Найдавнішою в Самборі була парафіяльна школа при церкві Св. Пилипа. В ній навчали слов'янській і грецькій мовам та Закону Божого. Навчали дітей священики та дяки. Підручниками були Псалтирі та часослови. Сама ж школа підпорядкувалась руському православному парохові. Немає достовірних відомостей про час, коли школа припинила своє існування. Є припущення, що вона існувала до 1795 р., коли розібрали церкву. Вважають, що в ній навчався сам гетьман П. Сагайдачний. Окрім парафіяльної школи при церкві Св. Пилипа діяла ще одна парафіяльна школа при костелі Іоанна Хрестителя, але польська. Вона працювала під керівництвом плебана. Після освітньої реформи школою в Самборі почав керувати ректор, а в селах — дяк. У XV—XVI ст. викладали читання та письмо, арифметику, церковний спів та службу, релігійні обряди, початки латини, граматики, логіки, природничих наук.

У 1945 р. засновано Самбірський статистичний технікум (тепер Самбірський технікум економіки та інформатики), з 1952 р. в Самборі функціонує Самбірський коледж культури і мистецтв, а з 1953 р. Самбірський медичний коледж.

Вже понад 14 років функціонує Самбірський факультет прикладного програмного забезпечення Тернопільського національного економічного університету, в якому здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за економічним напрямом «Економічна кібернетика» та технічним — «Програмна інженерія». Окрім цього у Самборі діє державний педагогічний коледж імені Івана Филипчака, де працює художник і викладач Микола Щерба, «Відмінник освіти України».

У Самборі є 10 діючих шкільних закладів, з них 7 середніх шкіл (СШ №1 ім.Т.Г.Шевченка, СШ №3 ім. В.Юричка, СШ №4, СШ №7, СШ №8 з поглибленим вивченням англійської мови, СШ №10, Школа-ліцей ім. Андрія Струся), дві початкові школи (№2, №7) та Самбірська гімназія.

У 1999 р. відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, який налічував близько 2000 студентів. У 2012 р. факультет закрили через неможливість оплачувати високу орендну плату за приміщення.

Зв'язок і торгівля

У середньовіччі Самбір був одним з найбільших торгових центрів Східної Галичини. Після численних навал різноманітних загарбників місто оточили оборонними мурами і вартовими вежами, а також облаштували кам'яницями і кількаярусними підвалами-пивницями простору торговицю, яка називається площа Ринок (1530—1560 рр.). На цій площі кожного четверга і понеділка відбувалися ярмарки, а по великих святах — великі торги-ярмарки. На них з'їжджалися багато покупців з сусідніх міст та сіл.

Нині в Самборі діють багато різноманітних підприємств, магазинів та торговельних комплексів, які майже всі приватизовані. Найбільшими супермаркетами в Самборі є «Сільпо», «Рукавичка» (ТРК «Літо»), «Рута», «Барвінок». Також є достатньо великий центральний ринок, який за сервісом і розмірами прирівнюється до львівських та обласних. Крім того, планують розбудовувати і розвивати Привокзальний ринок, який у майбутньому може стати гідним конкурентом.^{[джерело?]}

Підприємства і заклади

• ТзОВ «Амардіко 120»
• ПрАТ «Завод Омега»
• Самбірська виховна колонія
• ВП «Самбірський хлібокомбінат»
• ТдВ «Агротехмаш»
• ТдВ «Самбірська швейна фабрика»
• ВАТ «Завод металооснастки»
• ТзОВ «Радіозавод Сигнал»
• ПАТ «ДЕМЗ»
• Самбірська міська друкарня
• ТзОВ «Пальмира».
• ТВО асфальтний завод(ОНУР)
• Самбірська сортувальна лінія ТВП
• Самбірська фотоелектрична сонячна електростанція

2010 р. у Самборі вперше в Україні запрацювала одна з філій відомої компанії з виробництва меблів «Embawood». Фабрика випускає експортну продукцію для країн ЄС і для внутрішнього ринку.

Чеськими інвесторами ведеться будівництво сучасних очисних споруд.

У 2016 і 2017 роках у Самборі компанія ОНУР відкрили два асфальтні заводи для реконструкції національних і регіональних доріг, що проходять через Самбір, і також проводяться роботи з реконструкції доріг у Самбірському районі.

У 2018 році запрацювала перша в області Самбірська сортувальна лінія побутових відходів.

Відомі люди

Погруддя Леся Курбаса на його Батьківщині в Самборі

Почесні громадяни міста Самбора

• Володимир Юричко — студент Національного медичного університету ім. О. Богомольця, учасник Євромайдану, вояк батальйону «Айдар», учасник російсько-української війни.

Народилися

• Кміт Ярослав Михайлович — ректор, співзасновник приватного Університету «Львівський Ставропігіон», доктор філософії, професор.
• Володимир Бачинський — український політичний діяч, адвокат, організатор Української Національно-Демократичної Партії.
• Ярослав Біленький — педагог, науковець, політичний діяч, Генеральний суддя УГВР
• Валерій Борзов — український спортсмен, дворазовий Олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.
• Роман Борсук — психолог, письменник.
• Володимир (Волтер) Васік — кінорежисер.
• Тарас Вислоцький — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Северин Відт — польський інженер-геодезист.
• Вадим Войцеховський — капітан РА, загинув під час війни в ДР Афганістан
• Дмитро Демковський — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ігор Добровольський — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Тарас Драбик — військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни.
• Іванна Климовська — письменник-гуморист, акторка, громадська діячка.
• Павло Кобець — український прозаїк.
• Микола Колесса — видатний композитор, педагог та диригент.
• Павло Конюшкевич — викладач поетики у Києво-Могилянській академії, православний святий, митрополит Тобольський і всього Сибіру РПЦ (безпатріаршої).
• Андрій Кузьменко (Скрябін) — співак, шоумен, телеведучий.
• Лесь Курбас — видатний актор, режисер, засновник театру «Березіль».
• Рабій-Карпінська Софія — український мовознавець-діалектолог.
• Марцін Радимінський — професор та історіограф Краківського університету.
• Мацишин Марія Володимирівна (1928—1951) — членкиня збройного підпілля ОУН, лицар Срібного Хреста Заслуги УПА.
• Ріпецький Нестор Олексійович — український письменник, журналіст, видавець.
• Іван Рогуцький — політико-громадський діяч, адвокат.
• Микола Рогуцький — український громадський діяч.
• Григорій Самборчик — вчений та поет доби середньовіччя.
• Андрій Струсь — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Богдан Сушинський — український журналіст, письменник.
• Зенон Тарнавський — український письменник, журналіст і театральний діяч.
• Богдан Ткачик — художник, громадський діяч.
• Андрій Чайковський — український письменник.
• Андрій Шкурган — оперний співак (баритон), Заслужений артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
• Фердинанд Штехер — професор, ректор Львівського університету (1819—1820).

Із Самбором пов'язані

• Дмитро Бандрівський (1897—1983) — письменник, учений-філолог.
• Омелян Бачинський (1833—1907) — актор та режисер, засновник професійного українського театру.
• Володимир Бірчак — український письменник, літературознавець, вояк УСС, діяч ЗУНР, Карпатської України.
• Юзеф Горнунґ — міський архітектор.
• Ґабріель з Городка — монах-бернардинець, засновник реформатів у Польщі, навчався в Самборі.
• Ігор Добрянський — композитор, поет, співак, засновник поп-групи «ВАН-ГОГ», лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів.
• Роман Заколоцький — юрист, чемпіон світу з шахової композиції, міжнародний майстер FIDE, міжнародний арбітр з шахової композиції, заслужений майстер спорту України, гросмейстер України, почесний громадянин міста Самбора, радянський та український шаховий композитор (проблеміст), видав шість книг: одну з юриспруденції і п'ять з шахової композиції.
• Філарет Колесса — вчений-фольклорист.
• Петро Конашевич Сагайдачний — гетьман Запорізької Січі.
• Кульчицький Юрій-Франц — герой Віденської битви, засновник першої в Європі кав'ярні.
• Юліян Лаврівський — український культурний і політичний діяч, народовець, суддя.
• Гнат Мартинець — снятинський повітовий комісар ЗУНР, посадник у Володимирі, директор самбірської учительської семінарії (1941—1944).
• Франц Рабій — український греко-католицький священик і громадський діяч.
• Степан Стебельський — майор УПА, командир сотні «Ударник-5», начальник тактичного відтинку УПА-Захід «Маківка».
• Ілля Самбірський — український народний майстер.
• Іван Филипчак — письменник, краєзнавець, педагог.

Парламентські посли від Самбора

• Теофіл Бережницький — правник, громадський діяч, посол Галицького сейму 5-го скликання.

Самбірські старости

• Гермолаус Йордан — 4-й син Яна Йордана, придворний короля Сигізмунда І Старого
• Станіслав Боніфацій Мнішек — львівський, глинянський староста, другий чоловік Софії з Головчинських — матері Адама Олександра Санґушка
• Геронім Одровонж — син Яна Одровонжа
• Станіслав (Осташко) з Давидова

Світлини

Площа Ринок, 2010 р.

• 

  Самбірська ратуша

• 

  Площа Ринок

• 

  Дзвіниця Костелуу святого Станіслава

• 

  Церква Різдва Пресвятої Богородиці

• 
• 
• 
• 
• 

  Костел Святого Станіслава

• 

  Церква Святого Івана Хрестителя

• 
• 
• 

  Колегія Єзуїтів

• 
• 
• 

  Бернардинський монастир

• 

  Житлово-торговий будинок по вул. Б. Хмельницького, 5

• 

  Кам'яниця у центрі міста

• 

Див. також

• Самбор (князь Рюгену)
• Самбор I (князь Східної Померанії)
• Самбор II
• Самобор (Хорватія)

Джерела

• Данилюк Ю. З. Самбір // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 429. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Інкін В. Ф. Архів Самбірської економії // ЗНТШ. — 1996. — Т. 231.
• Крип'якевич І. Княжий Самбір і Самбірська волость.
• Krоnіkа miasta Sаmbоrа. — Sаmbór, 1891. — 52 s. (пол.)
• Kuczera A. Samborszyzna. — Sambor, 1935. — T. 1—2. (пол.)
• Sambor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.) — S. 227—246. (пол.)

Посилання

• «Княжий Самбір» — сайт міста Самбора
• Сайт Самбірської РДА
• Сайт Самбірської районної ради
• «Самбір-майдан» — неофіційний сайт міста Самбора
• Інформаційний портал Самбора та Самбірщини
• «Самбір» — міський портал
• Розклад руху поїздів по станції Самбір