Місевич Василь Хризонтович
| Місевич Василь Хризонтович | |
|---|---|
| Народився | 21 листопада 1941 (84 роки) Шипинці, нині Україна |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Діяльність | журналіст  |
| Знання мов | українська |
| Нагороди | |
Васи́ль Хризо́нтович Місе́вич (21 листопада 1941, Шипинці, нині Україна) — український поет, член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім. С. Воробкевича, Д. Загула(2004 р.) та В.Симоненка(2011 р.)[1].
У творчому доробку — книги «Білий лелека», «Шипинський вертеп», «Солов'ї у снігах», «Молитва яблунь у саду», «Голос гір і потоків», «Вікно на дорогу», «Цю мить освяти», «І лежатиме сонце мені у ногах», «Дерев осінній передзвін». Окремими виданнями вийшли книжки для дітей молодшого шкільного віку «Василинки» і «Захотів осел літати».
Поезії Василя Місевича образні, непідкупні і щирі, насичені карпатським колоритом. Окремі з них перекладалися російською, молдовською та італійською мовами.
- Василь Місевич: «У чеканні завтрашніх музик». «Слово Просвіти». Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher=
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |