Міст Обуховської оборони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міст Обуховської оборони
59°55′23″ пн. ш. 30°23′31″ сх. д. / 59.92305555558377250° пн. ш. 30.39194444447177901° сх. д. / 59.92305555558377250; 30.39194444447177901Координати: 59°55′23″ пн. ш. 30°23′31″ сх. д. / 59.92305555558377250° пн. ш. 30.39194444447177901° сх. д. / 59.92305555558377250; 30.39194444447177901
КраїнаРосія Росія
Галузь застосуваннякомбінований
Перетинаєрічка Монастирка
Тип конструкціїбалочний
Матеріалзалізобетон
Загальна довжина24,2 м
Ширина58 м
Відкрито1926
Закрито1963—1964

Міст Обуховської оборони. Карта розташування: Росія
Міст Обуховської оборони
Міст Обуховської оборони
Міст Обуховської оборони (Росія)
Мапа
CMNS: Міст Обуховської оборони у Вікісховищі

Міст Обуховської оборони (рос. Мост Обуховской Обороны) — міст через річку Монастирку в Центральному районі Санкт-Петербурга, що з'єднує Безіменний і Монастирський острови.

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташований по осі проїзду, що з'єднує проспект Обуховської оборони з Синопською набережною, біля витоку Монастирок.

Нижче за течією знаходиться Монастирський міст.

Найближчі станції метрополітену — «Площа Олександра Невського-1», «Площа Олександра Невського-2».

Назва

[ред. | ред. код]

Назва мосту відома з 1964 року і була присвоєна від назви проспекту Обухівської Оборони.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1926 році на цьому місці був побудований залізничний міст. У 19631964 роках у складі проекту будівництва мосту Олександра Невського і перепланування передмостової території, був побудований суміщений автотранспортний та залізничний міст. Автори проекту — інженери Ленгіпротрансмосту К. Є. Паліцин (залізнична частина мосту), А. Д. Гутцайт і архітектор Л. О. Носков (міська частина мосту)[1].

У 2013 році була розібрана одноколійна залізнична лінія, що вела до промислових підприємств на Синопській набережній.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Міст однопролітний, залізобетонний, балочно-розрізної системи. Пролітна будова складається з типових двотаврових балок постійної висоти з перенапруженого залізобетону. Підвалини з монолітного залізобетону на підставі палі, що облицьовані гранітом. Загальна ширина моста складає 58 м (з них 11,5 м — ширина залізничної частини мосту, 46,5 м — міської частини), довжина мосту — 24,2 м[1].

Міст призначений для руху трамваїв, автотранспорту і пішоходів. Проїжджа частина мосту включає в себе 6 смуг для руху автотранспорту і 2 трамвайних шляхи, які влаштовані в підвищеному рівні. Покриття проїжджої частини і тротуарів — асфальтобетон. Тротуари відокремлені від проїжджої частини високим гранітним парапетом. На мосту встановлене металеве перильне огородження, що завершується на підвалинах гранітними тумбами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Степнов, 1991, с. 312.

Література

[ред. | ред. код]
  • Новиков Ю. В. Мосты и набережные Ленинграда / Сост. П. П. Степнов. — Л.: Лениздат, 1991. — 320 с.

Посилання

[ред. | ред. код]