Місюра Вадим Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місюра Вадим Ярославович
Народився 23 вересня 1962(1962-09-23) (56 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Діяльність політик
Alma mater

Український поліграфічний інститут ім. І.Федорова

Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія СПУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України

Місюра Вадим Ярославович (* 23 вересня 1962, Львів) — український політик та громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1984 році закінчив Український поліграфічний інститут ім. І.Федорова (інженерно-економічний факультет, спеціалізація «журналістика»). За фахом — редактор наукової, технічної і інформаційної літератури.

У 1984-89 рр. працював інструктором, заввідділу у Львівському міськкомі ЛКСМУ, другим секретарем Ленінського райкому ЛКСМУ Львова.

З кінця 80-х — у бізнесі. У 1989—1993 рр. — працював старшим експертом фірми «ЕЛПО-Електрон», керівником МП «Інфомасо», 1993—1996 рр. — керував відділом імпорту та маркетингу, був заступником директора ЗТФ «ЛОРТА-Імпекс», у 1996—1997 рр. — комерційним директором ВКФ «Комтекс».

Згодом повернувся до політики — вступив до лав Соціалістичної партії України. Очолив Соціалістичний конгрес молоді. Одночасно з 1997 р. працював на посаді консультанта в Секретаріаті Верховної Ради України.

У 1998 році обраний до Верховної Ради за партійним списком блоку СПУ і Селянської партії (№ 26 в списку). Очолив підкомітет з питань молодіжної політики парламентського комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (з серпня 1998 р.). Став заступником голови УНКМО з міжнародних питань. Увійшов до політвиконкому Політради СПУ.

Брав активну участь в акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади у лютому 2001 р.

Після поразки акції «Україна без Кучми» висловив незгоду з діями лідерів опозиційного руху. У січні 2002 року вийшов з лав СПУ. Згодом перейшов до фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). На підтримку соціал-демократів висловився і очолюваний Місюрою Соціалістичний конгрес молоді.

У 2003 році закінчив Національну юридичну академію ім. Яр. Мудрого у Харкові. За фахом — юрист.

На виборах до Верховної Ради 2002 Вадим Місюра балотувався за списком СДПУ(О) як безпартійний (№ 30 в списку). Після виборів таки отримав партквиток. У березні 2003 р. обраний до Політбюро партії, очолив Київську міську організацію СДПУ(О) (до того на її чолі стояв Григорій Суркіс). З квітня 2005 р. до серпня 2007 року був заступником голови СДПУ(О).

У серпні 2005 р. став народний депутатом (замість померлого у червні 2005 р. Ігора Плужнікова). У Верховній Раді увійшов до комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи.

На виборах 2006 року балотувався за списком блоку «НЕ ТАК!» (№ 33 в списку), але той не подолав 3-відсотковий бар'єр.

Після відставки Віктора Медведчука з посади голови СДПУ(О) (у липні 2007 року) Місюру називали найвірогіднішим претендентом на звільнене місце лідера партії. Проте врешті решт головою було обрано Юрія Загороднього.

У 2007 отримав наукову ступінь кандидата наук з державного управління.

З 2007 по 2012 р. працював керівником служби президента Федерації футболу України. З вересня 2012 р. по теперешній час — віце-президент Федерації футболу м. Києва, Президент Футбольної асоціації студентів м. Києва (обраний у 2013 р.), Віце-президент Всеукраїнської футбольної асоціації студентів (обраний 2016 р.), Віце-президент Всеукраїнської спортивної студентської спілки України (обраний у 2017 р.).

З 2015 року — директор зі зв'язків з громадськістю ТОВ "Парі-Матч".

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]