Суркіс Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суркіс Григорій Михайлович
Суркіс Григорій Михайлович

Час на посаді:
16 серпня 2000 — 2 вересня 2012
ПопередникПустовойтенко Валерій Павлович
НаступникКоньков Анатолій Дмитрович

Народився4 вересня 1949(1949-09-04) (71 рік)
Одеса
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьєврей[1]
Політична партіяСДПУ(о)
ОПЗЖ
ДружинаКатерина[джерело?]
ДітиСвітлана (1972), В'ячеслав (2006)[джерело?]
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
СДПУ(о) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ(о) 14 травня 2002 25 травня 2006
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019

Григо́рій Михайлович (Рахмільович)[2] Су́ркіс (нар. 4 вересня 1949, Одеса) — український футбольний функціонер, підприємець і політик. Віцепрезидент УЄФА з 24 травня 2013 року по 7 лютого 2019 року. Зараз — почесний член УЄФА. Президент Федерації футболу України у 2000—2012 роках, зараз — її почесний президент. Народний депутат України III і IV скликань (1998—2006) від фракції СДПУ (о). Народний депутат України IX скликання (з 2019) від партії «Опозиційна платформа — За життя»[3]. Секретар Комітету з питань молоді і спорту Верховної Ради України (з 29 серпня 2019 року). Член Підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності, Підкомітету з питань фізичної культури та масового спорту. Брат Ігоря Суркіса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1949 року в Одесі в єврейській родині. Батько — Михайло (Рахміль) Давидович[4], військовий лікар. Мати — Римма Яківна, працівник торгівлі, її батько (дід Григорія) — Ян Петрович Горінштейн, футбольний коментатор і почесний член Федерації футболу СРСР[5]. Брат — Ігор Михайлович Суркіс, президент ФК «Динамо» Київ.

Освіта та кар'єра[ред. | ред. код]

Освіта вища, 1972 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості за фахом «Машини і апарати харчових виробництв», кваліфікація — інженер-механік.

У 1972—1974 роках: старший інженер контори технічного постачання Главплодвинпрому УРСР.

1974—1975: майстер РСУ-1 тресту «Укррембудматеріали» (Харків).

1975—1988: виконроб, начальник постачання, заступник начальника РБУ № 3, головний інженер, начальник управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Київжитлорембудмонтаж» Київського міськжилуправління.

1988—1991: головний інженер, начальник управління виробничо-технологічної комплектації, заступник начальника виробничого житлово-ремонтного об'єднання Київського міськвиконкому.

1991—1993: генеральний директор СП «Динамо-Атлантик», начальник управління комплектації Київського міськвиконкому.

1993—1998: президент Українського промислово-фінансового концерну «Славутич» (75 % належало офшорній «Newport Management» Віктора Медведчука).

Бізнес-партнер Віктора Медведчука, чия компанія «Newport Management» (Британські Віргінські Острови) робила виплати футболістам «Динамо» щонайменше з 2003 року[6]. За підрахунками Espreso.tv, наприклад, за 2013—2015 рр. ФК «Динамо» могло ухилитись від сплати податків на $30 млн[7].

Політика[ред. | ред. код]

1998—2006: народний депутат України III і IV скликань, член фракції СДПУ (о). Довгий час входив у керівні органи партії.

Член партії СДПУ(о) з 1995 року. У 1996—1998 рр. — член Центральної ради, а з 1998 р. — Політради СДПУ(о). Заступник голови СДПУ(о) з жовтня 1998 року, член Політбюро (до 1998 р. — Правління) СДПУ(о) з грудня 1996 року. Секретар Київського міськкому СДПУ(о) у 19972003 роках. Делегат ХІ—XVIII з'їздів партії.

Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (вересень 1998 — грудень 1999); заступник голови ради Міжнародної фундації українського літопису (з липня 1998).

Народний депутат України ІІІ та IV скликання. Заступник голови Комітету, член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Верховної Ради України. Уповноважений представник фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України (1998—2002 років).

Народний депутат України IX скликання від партії «Опозиційна платформа — За життя», № 17 у списку[8]. На час виборів: президент ГО Товариство «Україна – Китай», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві[9]. Секретар Комітету з питань молоді і спорту Верховної Ради України (з 2019 року)[10].

Кримінальні справи[ред. | ред. код]

19 березня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження щодо Суркіса[11] щодо можливого привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах і/або організованою групою осіб[12][13].

Кримінальне провадження стосується будівництва навчально-тренувальної бази для національних збірних у селі Гореничі під Києвом. 2003-го Суркіс і віцепрезидент ФФУ Олександр Бандурко заявили про будівництво спортивної бази. На площі у 40 га мали збудувати манеж та 10 футбольних полів.

Кошти для будівництва було зібрано з українських клубів, яким УЄФА здійснила «платежі солідарності» протягом чотирьох років: з сезону-2000/2001 до сезону-2003/2004. На будівництво в Гореничах було виділено 12 млн грн[14] (за тодішнім курсом 2003-го року — ~2 млн євро). Спортивну базу не було побудовано.

Український спорт[ред. | ред. код]

  • 1993—1998: президент ФК «Динамо» Київ.
  • 1998—2002: почесний президент ФК «Динамо» Київ. У 2002 році передав право власності клуба брату Ігорю.
  • 1996—2000: президент Професіональної футбольної ліги України, віцепрезидент Федерації футболу України.
  • З 1997: посол від України в Єврокомісії з питань спорту, толерантності та Чесної Гри.
  • 1998—2006: перший заступник Парламентського комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту.
  • З 1998: член Національного олімпійського комітету України.
  • 2000—2012: президент Федерації футболу України.
  • З 2006: віцепрезидент Національного олімпійського комітету України.
  • Із 2012: почесний президент Федерації футболу України.

УЄФА/ФІФА[ред. | ред. код]

  • 2000—2012: член Комітету національних асоціацій ФІФА.
  • 2002—2004: член Комітету УЄФА з професіонального футболу.
  • 2004—2007: кооптований член Виконкому УЄФА (без права голосу), член Робочої групи з футбольному розвитку.
  • 2007—2019: член Виконкому УЄФА.
  • 2007—2009: голова Комітету УЄФА з футзалу і пляжного футболу.
  • 2007—2013: заступник голови Комітету УЄФА зі стадіонів та безпеки.
  • 2009—2011: голова Комітету УЄФА з дитячо-юнацького та аматорського футболу, заступник голови Комітету УЄФА з жіночого футболу.
  • 2011—2013: голова Комітету УЄФА зі змагань для збірних.
  • 2013—2015: заступник голови Комітету УЄФА з маркетингових консультацій.
  • 2013—2015: голова Комітету УЄФА зі стадіонів та безпеки.
  • 2013—2016: член Оргкомітету з організації Клубного чемпіонату світу ФІФА
  • 2015—2017: голова Комітету УЄФА з маркетингових консультацій.
  • 2017—2019: член Ради UEFA Events SA
  • 2017—2019: голова Комітету УЄФА з національних асоціацій.
  • 2017—2019: заступник голови Комітету УЄФА з дитячо-юнацького та аматорського футболу.
  • 2013—2019: представник Виконкому УЄФА в Стратегічній раді УЄФА з професіонального футболу.
  • 2013—2019: віцепрезидент УЄФА.
  • Із 2019: почесний член УЄФА.

Корупційні скандали[ред. | ред. код]

У листопаді 2019 року Українська асоціація футболу звернулася[15] до ДБР, ГПУ та МВС із заявою про вчинення експрезидентом ФФУ Суркісом правопорушення, яке завдало збитків на 380 млн євро.

УАФ опирається на розслідування німецького видання Шпіґель «Як виплати УЄФА опинилися на Британських Віргінських островах» та на результати внутрішнього розслідування.

За даними видання[16], з 1999 року (понад 15 років) УЄФА переказував кошти, загалом 380 млн євро, призначені для ФФУ та розвитку українського футболу, офшорній компанії Newport Management Limited[17].

Ця компанія зареєстрована на Британських Віргінських островах і контролюється Григорієм Суркісом, який з 2000 по 2012 очолював ФФУ, а також понад 10 років (до лютого 2019 року) був членом Виконкому УЄФА[16].

Поліція та Офіс Генпрокурора розслідують привласнення коштів УЄФА, які «Федерація футболу України» за часів головування Григорія Суркіса отримувала на офшорну компанію-посередника «Ньюпорт Менеджмент Лтд». Про це йдеться в ухвалах Голосіївського райсуду Києва від 21 січня.[18]

Григорія Суркіса запідозрили у фінансовому мотивуванні членів «футбольної» тимчасової слідчої комісії Верховной Ради України, що розслідує будівництво футбольних полів. Навіть називається конкретна сума — 1 млн грн.[19]

У 2015 році Суркіс був причетний до крадіжки кількох сотень мільйонів гривень через «Запоріжжяобленерго».[20]

FootballLeaks-2[ред. | ред. код]

У Німеччині за авторством журналістів Рафаеля Бушманна та Міхаеля Вулцінгера та відомого видання Der Spigel вийшла книга «FootballLeaks-2».

В окремому розділі книги під назвою «Українське братство» (Ukrainische Bruderschaft) описується шлях Ігоря та Григорія Суркісів у футболі, а також їхня взаємодія з офшором Newport, через які проходять усі гроші столичного клубу з 1993 року. У своїй книзі автори посилаються на документи FootballLeaks[21].

У книзі йдеться про те, що "Київське «Динамо» з 1993 року фінансово повністю було пов'язано на компанією Newport, яку контролює нинішній бос клубу Ігор Суркіс. Посилаючись на дані з ФІФА, автори зазначають, що у 2011—2017 роках на купівлю 82 футболістів київське «Динамо» через Newport витратило 324 мільйони доларів. Тобто, податки з цієї суми в Україні не були сплачені.

«Кримінал у Києві»[ред. | ред. код]

18 грудня 2019 року німецьке видання Kicker випустило статтю з заголовком «Кримінал у Києві». У статті йдеться про те, як кошти від УЄФА для українського футболу потрапили в офшорну компанію, що контролюється братами Суркісами[22].

Відмивання грошей «А-Банком»[ред. | ред. код]

Державна фіскальна служба підозрює «А-Банк» братів Суркісів у відмиванні грошей в особливо великих розмірах. 27 грудня 2019 року Голосіївський райсуд Києва за клопотанням слідчих ДФС наклав арешт на рахунки клієнтів «А-Банку».

На думку ДФС компанії-клієнти банку надають послуги з формування незаконного податкового кредиту при поставці товарів, робіт/послуг підприємствам реального сектора економіки, у тому числі «Управлінню каналу Дніпро-Донбас», ТОВ «Клімстар», «Біг Сіті Груп», «Завод Котломаш» та іншим компаніям.

Слідство встановило, що гроші, перераховані цим компаніям нібито за товари і послуги знімалися готівкою з розрахункових рахунків, а також через рахунки громадян в банкоматах, що завдало збитків державі в особливо великих розмірах[23].

Шуби для арбітра[ред. | ред. код]

У 1995 році брати Суркіси намагалися дати хабар іспанському арбітру Ліги чемпіонів Антоніо Лопесу Ньєто перед матчем «Динамо» — «Панатінаїкос». Вони запропонували дві норкові шуби і $30 тис. Через дії Суркісів «Динамо» зняли з розіграшу Ліги Чемпіонів та дискваліфікували на рік.[24][25]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михаил Суркис: «Я хотел двенадцать детей, но эти двое отработали каждый за шестерых» (dynamo.kiev.ua, 7.9.2009)
  2. https://youcontrol.com.ua/catalog/executives/s/surkis-ihor-rakhmilovych/founder/
  3. Фракція «Опозиційної платформи – За життя» в новій Раді: список народних депутатів Сегодня (26 липня 2019)
  4. http://www.fcdynamo.kiev.ua/allnews/news/rakhmil_surkis_gorzhus_synovyami/
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018. 
  6. https://pep.org.ua/media/documents/рішення-Newport-Динамо_G4UpQDE.pdf
  7. Центр протидії корупції: NEWPORT MANAGEMENT LTD.
  8. Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список Українська правда (9 липня 2019)
  9. Відомості про кандидата в народні депутати України cvk.gov.ua
  10. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  11. Слідство з'ясовує, куди екс-голова ФФУ Суркіс витратив призначені на побудову спортбазу кошти. Zrada Today (uk). 2018-08-20. Процитовано 2019-12-17. 
  12. Спортбаза в Гореничах: слідство з'ясовує, куди були витрачені кошти екс-головою ФФУ Суркісом. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (uk). Процитовано 2019-12-17. 
  13. № 12018110200001859, ст.191 ч.5 ККУ
  14. УЄФА може спитати з Григорія Суркіса за розтрату 2 млн євро | НашКиев.UA. Интернет-журнал «Наш Киев» (ru). Процитовано 2019-12-17. 
  15. Ukrainian Association of Football. www.facebook.com (uk). Процитовано 2019-12-17. 
  16. а б Buschmann, Rafael; Wulzinger, Michael (2019-09-06). Ukrainian Brotherhood: How UEFA Payments Ended Up in the British Virgin Islands. Spiegel Online. Процитовано 2019-12-17. 
  17. УЄФА виділило майже 390 млн євро на рахунки Суркіса, а не ФФУ – Der Spiegel. Українська правда (uk). Процитовано 2019-12-17. 
  18. Поліція і ОГП розслідують розкрадання мільйонів євро УЄФА через офшорну компанію Суркісів. Club-tourist (en-US). Процитовано 2020-02-03. 
  19. Парламентська ТСК з футболу могла коштувати Суркісу 1 млн грн, - блогер. Коментарі Україна (ua). 2020-02-12. Процитовано 2020-02-14. 
  20. «П. дав добро»: як друг президента Кононенко заробляв на аферах в енергетиці. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-05-27. 
  21. Football Leaks-2: Суркіси через офшори купили в “Динамо” футболістів на $324 млн. Українська правда (uk). Процитовано 2019-12-17. 
  22. "Криминал в Киеве", - немецкие СМИ вновь обратили внимание на украинские футбольные реалии. Footboom.com (ru). Процитовано 2020-01-09. 
  23. "Криминал в Киеве", - немецкие СМИ вновь обратили внимание на украинские футбольные реалии. Footboom.com (ru). Процитовано 2020-01-10. 
  24. Суркис занесен в "черный список" УЕФА - Handelsblat. Информационное агентство Украинские Национальные Новости (УНН). Все онлайн новости дня в Украине за сегодня - самые свежие, последние. (ru). Процитовано 2020-01-24. 
  25. football24.ua. Шубы, договорняки и 30 тысяч долларов. Топ-5 дисквалификаций в истории еврокубков. Футбол 24. Процитовано 2020-01-24. 
  26. Указ Президента України № 703/2014 від З вересня 2014 року «Про нагородження Г.Суркіса орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 6 вересень 2014. Процитовано 4 вересень 2014. 
  27. Порошенко нагородив Григорія Суркіса орденом Ярослава Мудрого за розвиток українського футболу // РБК Україна, 04.09.2014
  28. Указ Президента України № 435/2012 від 5 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України»
  29. Указ Президента України № 697/2006 від 19 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
  30. СУРКІС Григорій Михайлович // Копія сторінки сайту ФФУ станом на 25 серпня 2012 року у кеші Google. Архів оригіналу за 22 грудень 2012. Процитовано 22 грудень 2012. 
  31. Суркис Григорий Михайлович // Ліга. Досье(рос.)
  32. Указ Президента України № 919/98 від 22 серпня 1998 року «Про відзначення нагородами України»
  33. http://www.gazzettaufficiale.it/atto/serie_generale/caricaDettaglioAtto/originario;jsessionid=Qz+Ab1sr26g7WINgrZuD2Q__.ntc-as3-guri2a?atto.dataPubblicazioneGazzetta=1997-09-17&atto.codiceRedazionale=097A6536&elenco30giorni=false
  34. Указ Президента України № 753/96 від 22 серпня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Гордимся сыном…» // Официальный клубный журнал «Динамо» Киев. — 2008. — № 6 (41) грудень 2008. (рос.)
  • «Президент футбольної України» // Подарункове видання. — 2014. (рос.)
Попередник:
Посада запроваджена
Президент Професіональної футбольної ліги України
1996–2000
Наступник:
Равіль Сафіуллін
Попередник:
Валерій Пустовойтенко
3-й президент Федерації футболу України
16 серпня 2000 — 2 вересня 2012
Наступник:
Коньков Анатолій Дмитрович