Нарбут Георгій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Б. Кустодієв, Портрет Г.І. Нарбута, фрагмент
Нарбут, Ілюстрація до "Енеїди" Котляревського

На́рбут Георгій (Юрій) Іванович (25.2.(9.3).1886, Нарбутівка - †23.5.1920, Київ) - визначний український художник-графік.

Народився Нарбут на хуторі Нарбутівці біля Глухова (тепер Сумська область) в сім'ї, яка походила з старого, але збіднілого дворянского роду. Початкову художню освіту здобув самотужки. В 1906-17 жив у Петербурзі. Деякий час вчився в І. Білібіна і М.Добужинськото. В 1909 удосконалював майстерність у Мюнхені. Після повернення в Петербург став членом мистецького об'єднання "Мир искусства". В 1910-12 працював над ілюстраціями до казок Г.-X. Андерсена, байок І. Крилова, народних казок. Будучи добрим знавцем українського стародавнього мистецтва і геральдики, Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (В. Лукомського і В. Модзалевського, 1914), "Герби гетьманів Малоросії" (1915), "Старовинна архітектура Галичини" (Ю. Лукомського, 1905), "Стародавні садиби Харківської губернії" (1917) та ін. Н. кожного літа приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Н. підписав "Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець" (1912). У березні 1917 переїхав до Києва. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за ін. дан., з лютого 1918) - її ректором. В цей період Н. виконав цикл українських державних паперів - банкноти, поштові марки, грамоти. Згодом співпрацював з журналами "Наше минуле", "Зорі", "Солнце Труда", "Мистецтво" та ін. До учнів і послідовників Н. належать М. Кірнарський, П. Ковжун, Р. Лісовський, Л. Хіжинський, І.Мозолевський, А.Могилевський, Л. Лозовський, А. Середа. Помер у Києві.

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його "Українська абетка", в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, рисунка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська "Українська абетка" й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

Посилання