Нарбут Георгій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Іванович Нарбут
Нарбут Г.jpeg
Дата народження 25 лютого (9 березня) 1886(1886-03-09)
Місце народження Нарбутівка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Дата смерті 23 травня 1920(1920-05-23) (34 роки)
Місце смерті Київ, Flag of the Ukranian State.svg УНР
Місце поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,
Flag of the Ukranian State.svg УНР
Жанр графіка, ілюстрація
Вплив Е. Преторіус
Вплив на Сергій Конончук, М. Кірнарський, П. Ковжун, Р. Лісовський, Л. Хижинський, І. Мозолевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, А. Середа, Д. Нарбут
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (25 лютого (9 березня) 1886(18860309), Нарбутівка — 23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Б. Кустодієв, Портрет Г. І. Нарбута
Могила Георгія Нарбута
Дизайн Г. Нарбута. Печатка Укр. Академії мистецтв із погруддям Мінерви, 1918 р.

Народився 25 лютого 1886 року, на хуторі Нарбутівці біля Глухова (зараз Сумської області), у сім'ї, яка походила з старовинного, але збіднілого дворянського роду. Георгій Нарбут мав молодшого брата Володимира Нарбута, який в майбутньому став відомим поетом. Початкову художню освіту здобув самотужки. В 19061917 рр. жив у Петербурзі. Деякий час вчився в І. Білібіна і М. Добужинського. У 1909 р. удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Симона Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом мистецького об'єднання «Світ мистецтва». У 19101912 рр. працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок І. Крилова, народних казок і дитячих пісень.

Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва і геральдики, Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (В. Лукомського і В. Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Ю. Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін. Нарбут щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912).

У березні 1917 переїхав до Києва. Нарбут створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її ректором. В цей період Нарбут виконав цикл державних паперів, крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки. Георгій Нарбут опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив спроектовану Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 рр. разом з М. Зеровим, С. Єфремовим, П. Зайцевим та В. Модзалевським створив літературно-художню містифікацію — «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом М. Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.

До учнів і послідовників Нарбута належать М. Кірнарський, П. Ковжун, Р. Лісовський, Л. Хижинський, І. Мозалевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, А. Середа, О. Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками М. Зеровим, П. Тичиною, М. Семенком, композитором П. Козицьким, науковцями С. Єфремовим, В. Модзалевським, П. Зайцевим, В. Романовським, С. Таранушенком).

Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)

Діти[ред.ред. код]

Син художника, Данило Георгійович Нарбут (19161998) — відомий художник, сотник УПА, лауреат Шевченківської премії, творчість якого базувалась переважно на мотивах української історії і етнографії[1][2][3].

Дочка Георгія Нарбута, Марина Березовська — українська класична танцівниця, хореограф, після Другої світової війни емігрувала до Австралії, де викладала характерний танець в різних балетних школах.

Творчість[ред.ред. код]

Нарбут, Ілюстрація до «Енеїди» І. Котляревського
Літера З, українська абетка

Творчість Георгія Нарбута — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVIIXVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським, Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20 — 30-х років в графіці.

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.

Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію.

Георгій Нарбут мав величезний вплив і на становлення інших художників, таких як Сергій Конончук та Микола Алексєєв. Сергію Конончуку особливо імпонувала і була близькою творчість видатних російських радянських графіків і особливо Г. Нарбута, який був серед тих, хто поклав початок українській радянській графіці. Творча спадщина Г. Нарбута була для С. Конончука справжньою школою і джерелом творчого натхнення. Властиві йому тонка стилізація мотивів ампіру, звернення до традицій українського бароко, до орнаментики та геральдики старовинних українських гравюр вплинули на формування образної мови Конончука.

Георгій Нарбут є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.

500-grn-1918-a.jpg
500-grn-1918.jpg
Ukrainian 100 hryvnia's note of the People's repub.jlic of Ukraine (1918) front side.jpg
Банкнота 500 гривень. Аверс
Банкнота 500 гривень. Реверс
Банкнота 100 гривень
This 1918 issue of shahs was designed by graphic artists Anton Sereda and Heorhiy Narbut.

Фільмографія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на честь Нарбута Георгія Івановича на вул. Володимирській, 64/13 у Києві, де він жив і творив

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]