Недоросток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Недоросток
Недоросль
Недоросток (обкладинка, 1783 р.).jpg
Обкладинка першого видання комедії
Жанр комедія
Автор Фонвізін Денис Іванович
Мова російська мова
Написаний 1782
Виданий 1783

«Недоросток» — комедія Дениса Івановича Фонвізіна, написана у 1782.

Героями комедії є представники різних соціальних верств XVIII століття у Росії: державні мужі, дворяни, кріпосники, слуги, самозвані модні вчителя. Головні персонажі: сам недоук Митрофанушка і його мати, бариня-крепостниця XVIII століття — пані Простакова, що керує всім і всіма — в її руках і господарство з двірськими слугами, і власний чоловік, якого, не соромлячись, вона може побити, і виховання сина Митрофана — насправді вихованням і освітою його вона не обтяжена, а лише старанно виконує модні умовності суспільства та свого положення в ньому:

« То бранюсь, то бьюсь, тем и дом держится  »

Як і інші п'єси епохи класицизму, «Недоросток» прямолінійний своєю проблематикою — засудження традиційного дворянського виховання та «лихих звичаїв», «дикості» провінційного дворянства; персонажі чітко діляться на позитивних і негативних, їм дані «промовисті» прізвища (Простакови, Скотинін, Митрофан («прояв матері» грецькою), Стародум, Милон, Правдін, Софія («мудрість» грецькою), Цифіркін, Вральман, Кутейкін).

Однак величезну популярність у публіки і читачів комедія отримала не тільки завдяки майстерно поставленої суспільно-політичної проблематики, але й через надзвичайно яскраві образи негативних персонажів (позитивні вийшли швидше резонерами, передають авторську точку зору), жвавість діалогу, гумору, велику кількість цитат, що швидко стали крилатими («Не хочу вчитися, хочу одружитися», «Ось лихих звичаїв гідні плоди»). Імена Митрофанушки і Простакової стали прозивними.

Недоросток — молодий дворянин, що не отримав письмового посвідчення про вишкіл від вчителя. Недоростків не приймали на службу, їм не давали т. зв. вінчальних пам'ятей — документів, що дозволяють вступити у шлюб .

Історія створення[ред.ред. код]

Задум складається у Фонвізіна наприкінці 1778 р. після повернення з Франції, де він провів близько півтора роки, знайомлячись з юриспруденцією, філософією та соціальним життям країни, яка дала світові передові просвітницькі доктрини. Робота над «Недоростком» займе у письменника близько трьох років і буде закінчена у 1782 р. Є також текст, імовірно початку 1760-х років, на ту ж тематику із тією ж назвою, але іншими персонажами і сюжетом (так званий «Ранній „Недоросток“»); невідомо, чи належить ця п'єса молодому Фонвізіну або якомусь його анонімному попереднику.

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Простаков — голова сімейства. Сам по собі людина «маленька» і слабка. У всьому намагається догодити своїй дружині. «При твоїх очах мої нічого не бачать», — говорить він на початку твору, коли вона питає про каптан. Любить сина: «Принаймні я люблю його, як належить батьку, те розумне дитя, то-то розумне, забавник, витівник; іноді я від нього на сьомому небі від радості, істинно не вірю, що він мій син». Не вміє читати. Коли його просять прочитати лист надісланий Софії, він тільки відповідає: «Дивно».
  • Пані Простакова — дружина його, головний негативний персонаж п'єси. Дуже любить сина і прагне одружити його на Софії, дізнавшися про її спадщину. Дворянка, через що вважає, що їй все дозволено.
  • Митрофан — син їх, недоросток. Досить байдужий до всіх навколо і до того ж рохлябаний хлопчак, з першого погляду дуже любить матір, але тільки вдає це через її владність.
  • Ереміївна — «мама» (тобто годувальниця, нянька) Митрофана.
  • Правдін — державний чиновник, покликаний розібратися у справах Простакових. Він дізнається про звірства Простакової, а також про те, що вона обкрадає Софію. За допомогою Стародума і Мілона викриває Простакову і відбирає у неї маєток на користь держави.
  • Стародум — дядько й опікун Софії.
  • Софія — племінниця Стародума, чесна, добра, освічена й добра дівчина.
  • Мілон — молодий офіцер, коханий Софії, саме він запобіг її викраденню.
  • Скотинін — брат пані Простакової. Хоче одружитися на Софії.
  • Кутейкін — колишній семінарист, вчитель Митрофана.
  • Цифіркін — відставний сержант, вчитель Митрофана.
  • Вральман — німець, колишній кучер, але видає себе за вченого. Найнятий, щоб вчити Митрофана «по-французьки і всіх наук», але насправді нічому не вчить, а тільки заважає іншим вчителям.
  • Тришка — кравець-самоучка.
  • Слуга Простакова.
  • Камердинер Стародума.

Постановки[ред.ред. код]

Постановка «Недоростка» була пов'язана з багатьма труднощами. Отримавши відмову в Петербурзі, драматург у травні 1782 року виїздить разом з актором І. Дмитрівським в Москву. Але і тут його чекає невдача: «Московський Російський театр цензор», злякавшись сміливості багатьох реплік, не пропускає комедію на сцену.

Через кілька місяців Фонвізіну все-таки вдалося «пробити» постановку комедії: 24 вересня 1782 року відбулася прем'єра в Петербурзі (Вільний Російський Театр, також відомий як Театр Карла Кніпера), де роль Стародума виконував сам І. Дмитревський, Правдіна — К. Гамбуров, Цифіркіна — А. Крутицький, Скотиніна — С. Рахманов. Про незвичайний успіх п'єси «Недоросток» на її першій постановці на сцені у Вільному Російському Театрі на Царициному лузі свідчив невідомий автор «Драматичного словника»:

« У театрі був аншлаг, публіка аплодувала п'єсі метанням гаманців  »

Вже 14 травня 1783 року п'єса вперше була поставлена в Москві, на сцені театру Медокса.

Успіх «Недоростка» був величезний. Його поставили на своїй сцені студенти Московського університету. З'явилося безліч аматорських постановок.

У 1926 році режисер Григорій Рошаль зняв фільм «Пани Скотиніни» за мотивами п'єси.

Цензура часів Катерини II[ред.ред. код]

Імператриця зрозуміла свободолюбиве значення твору, що посмів зачепити державні та соціальні підвалини. Після публікації в 1783 році низки сатиричних творів, спроби Фонвізіна опублікувати щось у пресі припинялися самою імператрицею. В останнє десятиліття свого царювання Катерина II відкрито пішла шляхом жорстокої реакції, жертвою якої став і Фонвізін. Незважаючи на важку хворобу, він рвався до діяльності. У 1788 році він задумав видавати журнал «Друг чесних людей, або Стародум», отримав дозвіл і став готувати матеріал, але за розпорядженням Катерини журнал був заборонений. Незадовго до смерті Фонвізін звертався з проханням до Катерини про дозвіл йому видати переклад Тацита, але дозволу не було дано.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Існує легенда, що після прем'єри «Недоростка» в Петербурзі до Фонвізіна підійшов князь Потьомкін і сказав: «Помри, Денис, краще не напишеш». Однак, за твердженням істориків, Потьомкін такого сказати не міг, оскільки його не було в той момент в Петербурзі. За іншою версією, ці слова належать Державіну, а не князю Потьомкіну.
  • Під час навчання в Ніжинській гімназії Микола Гоголь грав у студентських виставах роль Простакової.
  • Завдяки п'єсі ім'я Митрофанушка, як і саме слово «недоросток», стало загальною назвою для неука або недоучки.
  • В матеріалах для журналу «Друг чесних людей, або Стародум» є два листи, що представляють собою сюжетне продовження «Недоростка»: лист Софії Стародуму з скаргою на те, що Мілон одружився на ній і незабаром зрадив їй, закохавшись в «презирливу жінку», і у відповідь лист Стародума племінниці.

Джерела[ред.ред. код]

1. https://ru.wikipedia.org/wiki/Недоросль_(пьеса)

2. http://forum.vgd.ru/132/10147/

3. Д. І. Фонвізін «Недоросль: избранные произведения», Спб, «Азбука Классика», 208; Коментарі А. Д. Степанова с. 300

4. http://funeral-spb.narod.ru/necropols/lazarevskoe/tombs/fonvizin/fonvizin.html

5. http://lit.1september.ru/articlef.php?ID=200403306