Не вір, не бійся, не проси
| Автор | Віктор Баранов |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Мова | українська |
| Жанр | роман |
| Видавництво | Ярославів Вал |
| Видано | 2008 |
| Сторінок | 466 |
| ISBN | 978-966-2151-09-1 |
«Не вір, не бійся, не проси» — збірка романів Віктора Баранова 2008 року видання.
Про збірку[ред. | ред. код]
До збірки ввійшло три романи: «Притула», «Смерть по-білому» та «Не вір, не бійся, не проси». У 2007 році В. Баранову було відзначено Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя за значний внесок в українську літературу, зокрема романи «Притула» та «Смерть по-білому».
«Твори вирізняються ірреальними на перший погляд сюжетами, яскраво виписаними героями на тлі впізнаваних суспільних подій, бароковістю мовного інструментування, гостро акцентованою проблематикою взаємин особистості і влади з відчутним аморальним домінуванням другої»
Притула[ред. | ред. код]
Своєрідним епіграфом служить наведене пояснення слова «притула» зі словника Б. Грінченка:
Притула — сарай для скота или иных хозяйственных надобностей под одной крышей с хатой.
Сюжетна лінія роману закручується довкола активного громадського лідера та опозиціонера — «одного з чолових діячів опозиції» Степана Марковича Козачишина та Марини, жінки, що була у його партії, а потім викрала-врятувала його від можливої (чи справжньої?) загрози. Щоб замести сліди, йому видають паспорт на інше ім'я — Притула Валерій Сергійович. Дія роману (в основному) відбувається у особняку Марини. Важливою дійовою особою є собака Марини — Рем.
Твір було написано у 2002 р.
Смерть по-білому[ред. | ред. код]
Дія роману відбувається у межах обійстя головного героя — пізньої доби у нього дома збирається надзвичайно чисельна й характерна публіка. Усі — без запрошення. Усі — неочікувано. Більшість із них — його знайомі різних років. Й більшість із них — уже померли. Музичний лейтмотив твору — «Болеро» Моріса Равеля — в ході «п'єси» вводиться все більше нових «інструментів»-гостей, наростає емоційна напруга ближче до кінця:
«(...) скрегіт металу, какофонія розтерзаних почуттів, наростання дисгармонії, і знак оклику останнього акорду — наче вирок усьому живому, мов розплата за майже щасливе милозвуччя голосу несміливої флейти, що сріберно линув над світом на початку, на світанку життя»
Твір було написано 2004 р.
Не вір, не бійся, не проси[ред. | ред. код]
У цьому романі розповідається про долі трьох небайдужих один одному людей — Наталку, Павла й Миколу — долі яких виявляються химерно переплетеними й заплутаними. Класичний любовний трикутник, боротьба із Системою, яка «просто не здатна розуміти іншу логіку, крім своєї власної».
Твір було написано протягом 2007 —2008 рр.
Джерела[ред. | ред. код]
- Баранов В. Ф. Не вір, не бійся, не проси: Романи. — К.: Ярославів Вал, 2008. — 466 °C.