Баранов Віктор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баранов Віктор Федорович
Viktor Baranov.JPG
Народився 14 жовтня 1950(1950-10-14)
с. Кривуші, Кременчуцького р-ну Полтавської обл.
Помер 30 липня 2014(2014-07-30) (63 роки)
Громадянство Україна
Діяльність прозаїк, поет, перекладач
Alma mater
Мова творів українська
Премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Ві́ктор Фе́дорович Бара́нов (нар.14 жовтня 1950, Кривуші, нині Кременчуцького району Полтавської області — 30 липня 2014[1]) — український письменник (поет, прозаїк, перекладач). Голова Національної спілки письменників України (з жовтня 2011), головний редактор літературного журналу «Київ», віце-президент Товариства «Україна-Румунія», член Комітету з присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року».

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Баранов народився 14 жовтня 1950 р. у с. Кривушах Кременчуцького району на Полтавщині. 1974 року закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював на видавничій роботі.

З 1983 року він працював секретарем Національної спілки письменників України, а 19 листопада 2011 р. його було обрано головою спілки[2]. Він змінив на цій посаді Володимира Яворівського, що очолював Національну спілку письменників України протягом десяти років.

Віктор Баранов також був головним редактором літературного журналу «Київ», віце-президентом Товариства «Україна-Румунія».

Письменник Віктор Баранов брав участь у зустрічах із читачами (1985, Тернопіль, Бережани; 1987, Тернопіль, Бережани, Підволочиськ), святах літератури «Золота осінь» (1985, Тернопіль, Теребовля, Чортківський район), «Тернопільська весна» (1989, Тернопіль, Бучач, Збараж), «Медобори» (1996, Збараж, Ланівці), «Хліб України» (1997, Тернопіль), відзначенні 70-річчя від дня народження Р. Андріяшика (2003, Тернопіль, Борщів).

Помер уранці 30 липня 2014 року після тривалої тяжкої хвороби[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор багатьох книжок поезії, прози, численних перекладів, літературно-критичних, публіцистичних та мистецтвознавчих публікацій.

Твори[ред. | ред. код]

Поезія[ред. | ред. код]

Один із найвідоміших віршів Віктора Баранова — «До українців» — поклав на музику Теодор Кукуруза.

Проза[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Перекладав з румунської твори М. Емінеску, Т. Аргозі, Ф. Нягу, Дж. Кашбука, Л. Блага та ін.

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Лауреат мистецької премії «Київ» у галузі художньої літератури ім. Євгена Плужника, премії ім. О. Гірника, Міжнародних літературних премій «Тріумф» та «Сад божественних пісень» ім. Г. Сковороди (2007), літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського.

  • Орден «За заслуги» III ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]