Німецька Центральна Африка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німецька Центральна Африка
нім. Mittelafrika
Колонія Німецької імперії
Flag of France.svg
1890 – 1910/1911
Прапор Герб
Прапор Герб
Mittelafrika.pngПроект Німецької Центральної Африки (1918)


Столиця Бангі
Мова(и) німецька
Попередник
Наступник
Flag of France.svg Французька колоніальна імперія
Британська імперія Flag of the United Kingdom.svg
Бельгійське Конго Flag of Congo Free State.svg
Французька Екваторіальна Африка Flag of France.svg

Німецька Центральна Африка (нім. Deutsch-Mittelafrika) — колонія, створення якої було однією з головних цілей німецької колоніальної політики в обох світових війнах.

Передвоєнні плани[ред. | ред. код]

Напередодні Першої світової війни робилися спроби поширити німецьку колоніальну імперію на землі Центральної Африки. В результаті на північному сході Німецького Камеруну з'явився так званий «Качиний дзьоб» — виступ німецьких володінь, що врізався в територію сучасної держави Чад. У 1911 році його обміняли на Новий Камерун

Договір з Бугандою[ред. | ред. код]

У 1890 році Карл Петерс уклав договір з королем Буганди Мвангою Другим. Цей договір повинен був стати основою для розширення Німецької Східної Африки до масштабів «Німецької Індії в Африці», але Петерс зустрів активну протидію Великої Британії. Йому довелося спішно залишити Буганду, а Занзібарський договір зробив цю територію сферою впливу Британської імперії, в результаті чого договір, укладений Петерсом, став юридично нікчемним[1].

Плани щодо бельгійських і португальських колоній[ред. | ред. код]

Перші конкретні плани створення Німецької Центральної Африки з'явилися в ході переговорів між Німеччиною і Великою Британією про розділ португальської колоніальної імперії. Цей розділ міг стати наслідком серйозних фінансових труднощів, які переживала Португалія. У липні 1913 року був укладений договір, згідно з яким Німеччині відходили Сан-Томе і Принсіпі і Ангола за винятком територій, прикордонних з Північною Родезією, а Велика Британія отримувала весь Мозамбік. Німецький міністр колоній Вільгельм Зольф запропонував також план розділу Бельгійського Конго, за яким Франція повинна була отримати території на північ від річки Конго, Велика Британія — північний схід колонії, а Німеччина — широку смугу території між Анголою і Східною Африкою. Цей план був відкинутий британською стороною[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wilfried Westphal: Geschichte der deutschen Kolonien. Bindlach: Gondrom, 1991, S. 126ff., ISBN 3-8112-0905-1.
  2. Fritz Fischer: Krieg der Illusionen. Die deutsche Politik von 1911 bis 1914. Düsseldorf 1969, S. 448—458; und Wolfgang J. Mommsen: Das Zeitalter des Imperialismus (= Fischer-Weltgeschichte Band 28). Frankfurt am Main 1984, ISBN 3-596-60028-6, S. 265.