Бельгійське Конго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бельгійське Конго
Congo belge
Belgisch-Kongo
Flag of Congo Free State.svg
Flag of Congo-Léopoldville (1960-1963).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Travail et Progres (Праця та прогрес)
LocationDRCongo.svg
Бельгійськое Конго
Столиця Бома, з 1926 Леопольдвіль/Леопольдштадт
Грошова одиниця конголезький франк
Площа 2 345 410 км2
Населення 15 000 000 (1914)

16 600 000 (1960)

Час існування 15 листопада 1908 — 30 червня 1960
Офіційна мова Французька, нідерландська
Метрополія Бельгія
Глава держави Король Бельгії, віце-губернатор
Найбільше місто Леопольдвіль/Леопольдштадт

Бельгі́йське Ко́нго — формальна назва сучасної Демократичної республіки Конго (ДРК) з часу встановлення бельгійським королем Леопольда II контролю над Конго 15 листопада 1908, до здобуття нею незалежності 30 червня 1960 року, що було початком Конголезької кризи.

Бельгійське Конго (1908—1952)[ред. | ред. код]

У жовтні 1908 року бельгійським парламентом був прийнятий «Закон про управління Бельгійським Конго» (так звана колоніальна хартія). Згідно з цим законом, законодавчу владу в Бельгійському Конго здійснювали король і парламент Бельгії, а також призначений генерал-губернатор, якому надавалися право виконувати всю владу в колонії. Контроль за діяльністю колоніальної адміністрації здійснювала спеціально призначена особа — міністром справ у Бельгійському Конго. До 1926 року столицею колонії було місто Бома, пізніше Леопольдвіль та інші великі міста - Стенлівіль та Елізабетвіль. 

У 1914 році колонія була розділена на 4 віце-губернаторства, а в 1933 — на 6 провінцій, що в свою чергу розділялися на дистрікти, території та шеферії (з етнічним складом населення) або сектори (зі змішаним складом населення). За генерал-губернаторами та губернаторами провінцій були закріплені консультативні ради. Поступово формувалася «заморська еліта», представником котрої був успішний підприємець і перший мільйонер Конго Жозеф Чомбе, батько Монзи Чомбе.

Бельгійське Конго та Руанда-Урунді (1952—1960)[ред. | ред. код]

Докладніше Руанда-Урунді

У 1916 році, під час Першої світової війни, війська Бельгійського Конго увійшли на території Німецької Східної Африки і зайняли два королівства — Руанду та Бурунді, які стали колоніями Німецької імперії в 1898 та 1903 роках. Згідно з Версальським договором, ці землі були оголошені об'єднаним королівством Руанду-Урунді і згідно з рішенням Ліги Націй в 1922 році вони стали підмандатною територією Бельгії категорії Б. У 1946 році, після розпуску Ліги Націй, Руанда-Урунді отримала статус підопічної території Бельгійського королівства за умови підготовки країн до незалежності.  У 1952 році Руанду-Урунді були доєднані до Бельгійського Конго[1].

Незалежність бельгійських колоній[ред. | ред. код]

У 1960 році після ліквідації Бельгійського Конго й проголошення незалежності Республіки Конго та конголезької кризи, що вибухнула на той час, Бельгія втратила контроль над Руанду-Урунді. На Брюссельській конференції круглого столу на вимогу делегацій, які представляли Бельгійське Конго, бельгійський уряд був змушений заявити про свою згоду надати колонії незалежність. Після проголошення в 1960 році незалежності Республіки Конго охопила гостра політична криза. Активізувалися сепаратистські сили, були проголошені Республіка Катанга на чолі з М. Чомбе і держава Південне Касаї на чолі з А. Калонжа. Криза тривала 5 років, до приходу до влади Жозефа Мобуту. За цей час в країні насильницькою смертю загинуло більше 100 тис. чоловік[2].

27 липня 1962 року на сесії ООН було ухвалено рішення про ліквідацію бельгійської опіки над Руандою-Урунді, на території якої тоді ж утворились дві незалежні держави — Руандійська Республіка та Королівство Бурунді.

Див. також[ред. | ред. код]

Катанга

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]