Обговорення:Палац графині Понінської
 |
Статтю «Палац графині Понінської» створено в рамках Тижня Архітектури 2021 (18 січня 2021 р. — 31 січня 2021 р.) |
 |
Це не палац графині Понінської - це одна з будівель колишнього Свято-Георгіївського монастиря. Брама - теж монастирська. Палац Понінських був розташований на правому березі Случі - пізніше у його будівлях була створена лікарня. У статті немає жодного посилання на джерело.
У Любарі за весь час було 2 Палаци Понінських - один був за часів володіння містом братів Понінських у 1780-1790-х роках - очевидно, це міг бути палац, збудований біля замку (тобто, в зовсім іншому місці) попереднім власником міста Є. М. Любомирським після 1776 року[1].
Інший палац - побудований на правому березі Случі Цецилією Валевською-Понінською, навпроти палацу Водзіцьких близько 1853 року.
[2].Oprócz pałacu Walewskich i Wodzickich znajdowała się w Lubarze jeszcze jedna, skromniejsza rezydencja, wzniesiona w dość niezwykłych, romantycznych okolicznościach ok. 1853 r. przez Cecylię z Walewskich Klemensową Ponińską, siostrę Antoniego Walewskiego z Pedynek i Józefy Giżyckiej z Mołoczek. Klemens Poniński zginął przypadkowo od zabłąkanej kuli w Paryżu w czasie rozruchów w 1852 r. Wdowa przewiozła zwłoki męża na Wołyń i pochowała je w Lubarze. Chcąc być blisko grobu i świątyni, na siedzibę swą wybrała sąsiedztwo kościoła podominikańskiego. Ten nowy dwór klasycystyczny, określony przez J. Dunin-Karwickiego jako „śliczny”, stanął także nad Słuczą, ale na brzegu przeciwległym pałacowi Wodzickich. Był on przez lat kilkadziesiąt jednym z ognisk życia towarzyskiego okolicy.
Про палац біля Свято-Георгіївського монастиря немає жодних відомостей. Навпаки, є відомості, що На 1880 рік було змуровано двоповерховий житловий корпус на 36 келій. 1890 року збудували кам'яну в'їзну браму[3].
Див. інфо у статті Любар, Любарський Свято-Георгіївський монастир
- ↑ Kazimierz Skowroński. Jak to Pan Kolbuszowej theatrum dawał (i z siebie) i bawił Warszawę // Biuletyn nr 7, wyd. Muzeum Regionalne Lasowiaków, Towarzystwo Opieki nad Zabytkami w Kolbuszowej, 1965. — S. 51.
- ↑ Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. – Tom 5. "Województwo wołyńskie", 1994. – S. 210—212.[1]
- ↑ Збірка статей "Любарщина духовна" упорядник Віктор Канчура. Все про Любарський район.