Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала

Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала», раніше КЗОЗ «Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І.Шаповала».

Високопрофесійний лікувальний заклад урологічного та нефрологічного профілю надання медичної допомоги. Заклад спеціалізується на діагностуванні та лікуванні захворювання нирок, сечовивідних шляхів, чоловічих статевих органів [5].

Історія

Історія Харківської урологічної допомоги має глибокі коріння та невід’ємно пов’язана з харківською урологічною школою. Вона розпочинається з січня 1887 р., коли одним із засновників харківської та вітчизняної урології Аполлінарієм Григоровичем Подрєзом на базі його приватної урологічної лікарні була заснована вперше у Російській Імперії у м. Харкові самостійна університетська клініка урології [2, 8].

У 1937 р. професор Ашот Григорович Гаспарян вперше організував самостійну кафедру урології у складі Харківського медичного інституту.

У 1967 р. за ініціативи професора Володимира Івановича Шаповала у Харкові було відкрито найбільший у країні Урологічнй центр Харківської обласної клінічної лікарні [2, 9].

У 2001 р. за ініціативи професора Володимира Миколайовича Лісового на базі Урологічного центру створено самостійний лікувальний заклад КЗОЗ «Обласний клінічний центр урології і нефрології» (далі – Центр), якому у 2003 р. присвоєно ім’я професор В.І.Шаповала [1, 2, 7].

У 2018 р. за рішенням Харківської обласної ради змінено назву на Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала» (далі – Центр) [6].

До створення Центру урологічна допомога надавалась населенню Харківської області на 40 койках відділенням Харківської обласної клінічної лікарні (далі – ХОКЛ) у складі Харківського медичного інституту (далі – ХМІ). Відділення було організовано у 1930 р. завідуючим кафедрою факультетської хірургії ХМІ академіком Володимиром Миколайовичем Шамовим, а також у невеличких урологічних відділеннях 1-ї та 2-ї лікарнях міста, а також в хірургічних відділеннях [2].

У 1967 р. за ініціативи В.І. Шаповала у складі Обласної клінічної лікарні та бази кафедри урології ХМІ відкрито Урологічний центр шляхом об’єднання всіх урологічних ліжок у одному медичному закладі, який розміщався у новій сучасній будівлі, що на той час було експериментом, який з часом показав успішний результат. Згодом у 1968 р. до Центру увійшло урологічне відділення 2-ї міської лікарні, яке було клінічною базою кафедри урології Українського інституту удосконалення лікарів (далі – УІУЛ), а у 1968 р. переведено кафедри анестезіології та клінічної біохімії УІУЛ [2, 3].

Концентрація урологічних хворих у одному крупному лікувальному закладі, об’єднання наукового та практичного потенціалів різноманітних клінік дозволили направити подальший розвиток закладу шляхом спеціалізації та всебічного розвитку різних напрямків з виділенням відокремлених, вузькоспеціалізованих клінік – дитячої, онкологічної, фтизіатричної, андрологічної, що надало можливість значно розширити обсяг клінічних спостережень для проведення широкомасштабних наукових досліджень. У березні 1968 р. у Центрі було відкрито перше в країні фтізіоурологічне відділення, а пізніше організовано спеціалізоване дитяче відділення. яке було першим на Лівобережній Україні. Подальшим етапом розвитку Центру є будівництво нового 7-поверхового корпусу, що дозволило, завдяки розширенню площ та ліжкового фонду, відкрити у Центрі онкоурологічне та андрологічне відділення, а пізніше відділення гемодіалізу [2].

У 2000 р. на посаду заступника головного лікаря Харківської обласної клінічної лікарні з урології та нефрології було призначено В.М.Лісового, який на базі Центру у 2001 р. організував самостійний заклад охорони здоров’я – Харківський обласний клінічний центр урології і нефрології, став його директором та очолював його до 2019 р. [1, 7].

В.М. Лісовий продовжив роботу свого вчителя щодо розвитку Центру, що полягало перш за все в розробці та запровадженні нових методів лікування, у використанні найсучаснішої апаратури та інструментарію. За його ініціативи у 2003 р. одним з перших у країні було втілено методику постійного амбулаторного перитонеального діалізу. Розвинуто та переоснастив службу гемодіалізу, ініційовано і організовано ендоурологічну службу в Харківському регіоні. У 2006 р. ним було впроваджено методику родичевої трансплантації нирки, створено відділення трансплантації та 14.12.2006 особисто В.М. Лісовим виконано першу успішну родичеву трансплантацію нирки в Харківській області. А у 2009 р. в Лозівському районі Харківської області відкрито першу філію відділення гемодіалізу. Таким чином, за його ініціативи та безпосередньої участі створено найпотужнішу на теперішній час в Україні службу замісної терапії хворим на термінальну ниркову недостатність, яка може використовувати всі існуючі технології допомоги одночасно більше ніж 450 пацієнтам [1, 2, 3, 7].

Керівники

Шаповал Володимир Іванович (1967-2000);

Лісовий Володимир Миколайович (2000-2019);

Демченко Владислав Миколайович (2019 по нині) [2, 3, 6].

Центр сьогодні

Сьогодні Центр є одним з найбільших в Україні спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, де лікують захворювання нирок, сечовивідних шляхів, захворювання чоловічих статевих органів, розрахований на 400 ліжок, який відповідає сучасним вимогам і щорічно надає висококваліфіковану медичну допомогу більше ніж 15 тисячам пацієнтів міста Харкова, Харківської області та інших регіонів, яким виконують понад 5 тисяч оперативних втручань на рік. У колективі Центру працює понад 500 співробітників, в тому числі 120 лікарів та 200 середнього медичного персоналу, з яких один член-кореспондент НАМН України, 10 професорів і докторів наук, 18 кандидатів медичних наук, з яких 9 доцентів, шість заслужених лікарів та два заслужені працівники охорони здоров'я України. Щорічно Центр надає стаціонарну медичну допомогу 10 тисячам хворих та амбулаторну 5 тисячам пацієнтів. Оцінкою діяльності Центру стало його нагородження у 2002 р. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України [1, 2, 5].

Враховуючи високий науковий та лікувально-діагностичний потенціал, на баз Центру ведуть науково-педагогічну роботу кафедра урології, нефрології та андрології імені проф. А.Г.Подрєза, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб та кафедра урології та дитячої урології Харківського національного медичного університету, що дозволяє брати участь в міжнародних багатоцентрових медичних дослідженнях з гіперактивного сечового міхура, впливу екології на репродуктивну функцію у чоловіків, з імунотерапії неоперабельного раку нирки. На базі Центру щорічно проводяться науково-комунікативні заходи з міжнародною участю, такі як конференції, симпозіуми та з’їзди [2, 4].

Відділення Центру

-  Урологічне відділення №1;

-  Відділення трансплантації нирки;

-  Відділення малоінвазивних методів лікування №3;

-  Урологічне відділення №4;

-  Відділення онкологічної урології №5;

-  Урологічне відділення №6;

-  Дитяче урологічне відділення №7;

-  Андрологічне відділення №8;

-  Нефрологічне відділення №9

-  Відділення амбулаторного гемодіалізу №10;

-  Відділення амбулаторного хронічного гемодіалізу №12 (м. Лозова);

-  Фізіотерапевтичне відділення;

-  Відділення променевої та ультразвукової діагностики;

- Клініко-діагностична лабораторія;

-  Відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії;

-  Операційний блок;

-  Приймальне відділення

- Патологоанатомічне відділення [2, 4, 5].

Медична допомога

Завдяки сучасному медичному обладнанню, яким оснащений Центр, впроваджено та широко використовуються новітні технології лікувально-діагностичного процесу, що відповідають європейським стандартам.

У клініці широко проводяться контактна та дистанційна літотрипсії каменів нирок, сечоводів, сечового міхура у хворих на сечокам'яну хворобу. Лікування кіст нирок, яке раніше проводилося оперативними методами та вимагало тривалого перебування хворого у стаціонарі, на даний час виконується методом аспіраційної пункції під контролем УЗД. Лікування стриктур уретри та сечоводів проводиться шляхом уретро- та уретеротомії з використанням ендоскопічної апаратури, що в більшості випадків дозволяє уникнути відкритих пластичних операцій. У 2006 році в практику Центру впроваджено метод черезшкірної нефролітотрипсії.

Широко використовується у практиці трансуретральна резекція доброякісної гіперплазії передміхурової залози, склерозу простати, а також поверхневого раку сечового міхура. Широко виконуються тонкоголкова біопсія органів сечостатевої системи, що дозволяє проводити ранню диференціальну діагностику онкоурологічних захворювань.

У клініці впроваджено і дедалі ширше застосовуються органозберігаючі операції на нирках.

Велика увага в Центрі приділяється проблемі туберкульозу та пухлинних захворювань сечостатевих органів, захворюваність на які останнім часом значно зросла. Ведеться постійна розробка та впровадження методів зі створення артифіційного сечового міхура при туберкульозному мікроцисті та пухлинах сечового міхура із застосуванням різних видів ортотопічних пластик тонкого та товстого кишківника та піхви.

Виконується широкий спектр операцій на статевих органах, у тому числі фаллопротезування при імпотенції та інші пластичні операції, запроваджено сучасні методики діагностики та лікування запальних захворювань чоловічих статевих органів, у тому числі інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендохірургічне лікування чоловічої безплідності. Реконструкція після поранень та операції по зміні статі у трансгендерів.

На базі нефрологічного відділення Центру впроваджено та розвивається перитонеальний діаліз як метод замісної ниркової терапії у хворих з термінальним ураженням нирок. У Харківській області пацієнти із термінальною хронічною нирковою недостатністю можуть отримувати постійний амбулаторний перитонеальний діаліз в т. ч. автоматизований.

Одним із найкращих в Україні є відділення хронічного гемодіалізу Центру, де використовуються найсучасніші технології проведення цієї процедури, що відповідають світовим стандартам. У відділенні функціонують 44 діалізні місця, що дає можливість збільшити тривалість та значно підвищити якість життя хворих з хронічною нирковою недостатністю.

Джерела

1. Харківська вища медична школа: визнання крізь час та покоління. В.М. Лісовий, В.А.Капустник, В.В. М`ясоєдов, Я.С.Бєлєвцова, С.О.Краснікова, Ж.М.Перцева, І.В.Летік ; за заг. Ред.. В.М.Лісовий, В.А.Капустник. Харків : ХНМУ, 2023. 352 с., фото та іл.

2. Час, події, люди : збірник матеріалів, присвячений 50-річчю Харківського обласного клінічного центру ім. В.І.Шаповала. В.М.Лісовий, І.А. Гарагатий, В.М.Демченко, Я.С.Бєлєвцова та інші. Харків : ХНМУ, 2018. – 464 с., фото іл.

3. Робак І. Ю. Обласний клінічний центр урології і нефрології імені В.І. Шаповала / І. Ю. Робак // Харківщина : енциклопедичний словник / ред. рада: С. І. Чернов, В. С. Бакіров, М. І. Титов [та ін.] ; редкол.: С. І. Посохов [та ін.] ; Харківська облрада, Харківська облдержадміністрація. – Харків : Золоті сторінки, 2015. – С. 411.

4. Харківський обласний центр урології відзначив 50-річчя. Офіційний сайт Харківської міської ради. https://www.city.kharkiv.ua/uk/news/kharkivskiy-oblasniy-tsentr-urologii-vidznachiv-50-richchya-36874.html

5. Областной клинический центр урологии и нефрологии имени В.И. Шаповала. Сайт Харьков инфо. https://kharkov.info/place/oblastnoy-klinicheskiy-centr-urologii-i-nefrologii-imeni-vi-shapovala

6. КНП ХОР «ОМКЦУН ім. В.І.Шаповала». Сайт Опендатабот https://opendatabot.ua/c/31437719

7. Бєлєвцова Я. С. До 65-ти річчя Лісового Володимира Миколайовича / Я. С. Бєлєвцова // Експериментальна і клінічна медицина. ‒ 2021. ‒ № 90(1). ‒ С. 77-83. – Режим доступу: https://ecm.knmu.edu.ua/issue/view/32.

8. Лесовой В.Н. А.Г. Подрез – один из основоположников отечественной урологи. В.Н. Лесовой, Ж.Н. Перцева . Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів. Харків : ХНМУ, 2020. С. 184-188.

9. Перцева Ж.Н. Гаспарян Ашот Михайлович: В годы грозных испытаний. Ж.Н.Перцева, О.Б. Иванская . Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів.Харків : ХНМУ, 2020. С. 268-272.