Орден Братерства і єдності
| Орден Братерства і єдності Орден слободе | ||||
 | ||||
| Країна | Югославія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | Орден | |||
| Статус | не вручаєтся | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 15 серпня 1943 | |||
| Перше: | 1 вересня 1944 | |||
| Останнє: | 31 грудня 1985 | |||
| Нагороджено: | 59 545 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Q10162735? (0) | ||||
| Черговість | ||||
| Старша нагорода | Орден «За заслуги перед народом» | |||
| Молодша нагорода | Орден Югославської Народної Армії | |||
Орден Братерства і єдності (сербохорв. Орден братства и јединства / Orden bratstva i jedinstva, словен. Red bratstva in enotnosti, мак. Орден братство и единство) — нагорода Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, що мала два ступені.
Історія[ред. | ред. код]
Орден був заснований Йосипом Брозом Тіто 15 серпня 1943 року Указом про нагородження в Народно-визвольній армії Югославії. 9 червня 1945 року Президія Антифашистського віча народного визволення Югославії ухвалила закон «Про ордени і медалі Демократичної Федеративної Югославії», за яким було створено два ступені ордена Братерства і єдності.
Нагородження орденом проводилося «за особисті заслуги в розширенні братерства між народами і народностями, за формування і розвиток політичної й моральної єдності народу». 1 березня 1961 року Законом про нагороди ФНРЮ було прийнято сучасну назву ордена. У списку нагород за важливістю орден I ступеня (орден Братерства і єдності з золотим вінком) займав 12-те місце, орден II ступеня (орден Братерства і єдності зі срібним вінком) — 21-ше місце.
Всього орденом нагороджено 59455 осіб, із них 3870 — орденом із золотим вінком і 55675 — орденом зі сріблястим вінком.
| орден Братерства і єдності з золотим вінком | орден Братерства і єдності зі срібним вінком |
|---|---|
 |
 |
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Орден братства і јединства // Војна енциклопедија. — Београд, 1975.
- Опћа енциклопедија ЈЛЗ. — Загреб: Југословенски лексикографски завод, 1980.
- Борис Пристер. Одликовања збирке ін. Вељка Малинара. — Загреб, 2000.