Острів Принца Уельського
| Острів Принца Уельського | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Prince of Wales Island | ||||
 Острів Принца Уельського. Знімок з космосу | ||||
Карта  | ||||
| Острів в Канадському Арктичному архіпелазі | ||||
| Названий на честь | Едуард VII і Принц Уельський  | |||
| Географія | ||||
| 72°36′01″ пн. ш. 98°32′08″ зх. д. / 72.60028° пн. ш. 98.53556° зх. д.G O | ||||
| Континент | Північна Америка | |||
| Місцерозташування | Північний Льодовитий океан Канадський Арктичний архіпелаг | |||
| Акваторія | Північний Льодовитий океан | |||
| Група островів | Канадський Арктичний архіпелаг | |||
| Площа | 33 339 км² | |||
| Країна | ||||
 Канада | ||||
| Регіон |  НУ | |||
| Адм. одиниця | Нунавут | |||
| Населення | ненаселений | |||
| Відкрито | 1851 | |||
  Острів Принца Уельського Острів Принца Уельського (Канада) | ||||
 | ||||
 Острів Принца Уельського у Вікісховищі | ||||
О́стрів При́нца Уе́льського (англ. Prince of Wales Island) — острів у Північному Льодовитому океані в складі Канадського Арктичного архіпелагу. Розташований на північний захід від півострова Бутія. Десятий за територією острів у Канаді; сороковий у світі.
Острів, площею в 33 339 км², належить канадській території Нунавут. Поверхня рівнинна. Найвища точка — 420 м над рівнем моря. Складений головним чином вапняками. Тундрова рослинність.
Перший прибулець на острів Принца Уельського — європеєць-дослідник Френсіс Леопольд Мак-Клінток (англ. Francis Leopold M'Clintock) (1851).
Острів Принца Уельського розташований у серці Канадського Арктичного архіпелагу, між островами Вікторія та Сомерсет. Геологічна будова острова контрастна: східний край складається з виходів стародавніх докембрійських порід та вапнякових плато, що стрімко обриваються до протоки Піл, тоді як центральна та західна частини зайняті полого-хвилястими рівнинами, складеними осадовими породами, із сотнями дрібних озер і річкових мереж.
Кліматичні умови острова суворі та сухі, типові для арктичної тундри. Рослинне покриття нерівномірне: на піднесених плато переважає полярна пустеля з поодинокими кущиками ломикаменю та лишайниками, проте в низинах і вздовж озер розростаються тундрові луки. Тут трапляються верба арктична, кобрезія, осока та маки полярні, що створюють основу харчування для місцевих травоїдних тварин.
Фауна острова представлена арктичними видами, серед яких ключове місце посідає карібу Пірі. Острів є одним із важливих шляхів міграції цих оленів між сусідніми островами через замерзлі протоки в зимовий період. Разом із ними тундру заселяють вівцебики, полярні зайці, лемінги та песці. Прибережні морські зони населені тюленями та білими ведмедями, а влітку тут зупиняються на гніздування поморники, мартини полярні, сивки та сови білі.
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 586(рос.)
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8