О-бон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Для більшості японців О-бон — це день поминання померлих родичів.
«Авський танок» ава-одорі — різновид поминального танцю під час О-бон.

О-бон (お盆, おぼん[1]) — японське свято поминання духів пращурів і померлих, що святкується 15 числа 7 місяця за старим японським календарем. Зазвичай вважається буддистським торжеством, однак містить багато синтоїстських елементів. Пов'язується з поминальними святкуваннями урабон, обрядами вшанування пращурів, святами вогню і води.

У сучасній Японії О-бон святкують щороку 15 серпня. Тиждень, на який припадає це свято вважається вихідним .

О-бон є частковим аналогом давньоукраїнської тризни та свята Івана Купала.

Короткі відомості[ред.ред. код]

«О-бон» — скорочена назва японського буддистського свята «урабон»[2]. Власне «бон» означає підніс або посуд з підношеннями духам пращурів та померлих[3].

В сучасній етнології О-бон прийнято вважати відголоском старояпонського свята початку осені, яке відмічалося в першу ніч повного місяця. Воно було пов'язане з добуддистськими ритуалами поминання духів пращурів, що проводилися двічі на рік — на початку весни і осені. Під впливом китайського календаря весняні торжества перетворилися на Новий рік, а осінні, змішавшись з будистським святом урабон — на О-бон.

Перша згадка про святкування О-бон як буддистського поминального свята датується 606 роком, правлінням Імператора-жінки Суйко[4]. У 8 — 11 століттях воно переросло в обов'язкову церемонію при Імператорському дворі та буддистських храмах столичного округу. У 13 столітті О-бон увібрав у себе ритуали поминання злих духів — сеґакі-е та свято підношення «тисячі ліхтарів» — мандо-е.

Письмові джерела 14 — 16 століть згадують про О-бон як народне свято, що супроводжувалось поминанням померлих, танцями бон-одорі та запалюванням вогнів окурбі. У 17 — 19 столітті, в період Едо, торжества стали масовішими, розтягнувшись у часі з 13 по 16 число 7 місяця, та увібрали у себе нові практики — запрошування на дім ченців, відвідування могил, отримання відпусток, пускання на воду вогників-проводирів, організація ярмарків і гулянь. Така манера святкування О-бон залишається практично не змінною по сьогодні.

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Свято також має інші назви: урабон (盂蘭盆), бон-е (盆会), бонку (盆供) або просто бон (盆). Найбільш вживаною назвою є "О-бон", де "о" — префікс ввічливості.
  2. «Урабон» походить від санскритського слова «улламбана» (उल्लम्बन). Прямий переклад цього слова означає «догори дригом», що має асоціації зі світом померлих.
  3. Асоціація з підносу з підношеннями і світом померлих відображена у японському слові бон-сама, дослівно "пан-підніс", яким позначають дух покійника.
  4. Ніхон Сьокі, стаття від 14 року правління Імператора Суйко.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.90.

Посилання[ред.ред. код]