Тризна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Тризна по Олегу». Виктор Михайлович Васнецов. 1899.
Генріх Семирадський. «Тризна дружини Святослава під Доростолом в 971 році». 1884

Тризна у давніх слов'ян — заключна частина поховального обряду, яка складалася із жертвоприношення, військових ігор, бенкету на честь померлого; після прийняття християнства — поминки. В той же час тризною також традиційно вважали три дні, що даються на грабунок та веселощі воякам з приводу захоплення ворожого поселення.

Суть[ред.ред. код]

Тризна — це поклоніння язичницьким богам, присвячене виключно поминанню померлих. За версією сучасних язичників, "тризна" — це скорочення словосполучення: «Триглав (Трійцю, три світи) знати», тобто відати про спільність трьох рівнів буття і виконувати обов'язок підтримання зв'язку між поколіннями незалежно від місця перебування предків. Під час цього обряду здійснюються славлення і моління до язичницьких богів, які перебувають у Праві, Яві та Наві, возвеличується їх велич та вихваляються подвиги і діяння славетних богатирів та померлих предків нашого роду. За допомогою цього поминального обряду язичники звертаються до богів з проханням оберігати і захищати померлих кревників, дати їм можливість виправити усі заподіяні кривди (якщо такі були) і отримати гідне життя у тому світі, де вони перебувають до народження в Яві. Славлення богів під час Тризни проходить у вигляді співів, обрядових танців, ігор і змагань.

Значення[ред.ред. код]

Обряд Тризни підкреслює те, що взаємовідносини померлих із живими родичами після смерти не припиняються. Смерть зупиняє лише явне (видиме, тілесне) спілкування. Людина має вічну душу, ніколи не вмирає, а переходить в Триглаві (Прав, Нав, Яв) лише від одного рівня буття до іншого. Після тілесної «смерти» у Яві вона живе у тілі свого Духа у Праві або Наві, залежно від того праведно вона провела своє життя чи ні. За віруваннями язичників, душі померлих під керівництвом їхніх богів продовжують свій шлях духовного розвитку у «Тих Світах». Водночас вони взаємодіють і з «живими», допомагаючи або заважаючи їм здійснювати свої задуми і будувати своє життя у Яві. Наш Рід єдиний у трьох світах Прави, Яви і Нави. Отож, в їм'я творення божого ладу і вічності буття, перебуваючи у різних світах, ми постійно підтримуємо духовно-тілесний зв'язок і співпрацюємо. Тому, як ми славимо і молимось до Богів за живих, так ми маємо молитися і за померлих. Під час щирої молитви за померлих у душах тих, які моляться, завжди з'являється глибоке відчуття єдності з предками.

Умови[ред.ред. код]

Тризни можуть проводитись на прохання рідновірів-язичників у їхніх храмах, та найкраще, коли вони проводяться на могилі. Вони вірять, що усі люди єдині у роді, тому Тризна по померлих кревниках здійснюється незалежно від їх віросповідання і причини смерти.

Місце проведення[ред.ред. код]

Храми, святилища, могили померлих.

Час проведення[ред.ред. код]

Відповідно до обрядів сучасних язичників, особливо важливо проводити обряд тризни протягом перших днів після смерті, зазвичай це роблять на третій, дев'ятий і сороковий день після смерті, в рік і три роки. Обов'язково здійснюється тризнування за покійним у день його народження, смерті і у день бога-опікуна померлого. У випадку, коли душі померлих приходять у Яву і турбують своїх родичів також необхідно провести поминальний обряд Тризни. Обряд може проводитись як у присутності родичів померлих, так і без.

Утвор[ред.ред. код]

Відповідно, до обрядів сучасних язичників, для проведення обряду волхв повинен мати: дзбан з коливом, алатир-дев'ятисвічник, обрядовий алатир на підставці.

Родичі покійного повинні приготувати: записку для Волхва, вказуючи у ній — ім'я померлого, час народження і бога-опікуна, дари для громади, 12 свічок на пожертву, коливо — різновид куті, обрядову страву для Тризни. Це своєрідний знак єдности кревників у Триглаві та свідчення безперервности поколінь.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]