Парадокс Клейна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема проходження частинкою бар'єру:
утворюється античастинка до- та частинка поза бар'єром. Античастинка анігіліює з частинкою до бар'єру, в підсумку залишається лише частинка за бар'єром.

Парадокс Клейнафізичне явище, що проявляється при квантовому тунелюванні крізь потенціальний бар'єр. Релятивістська частинка з ймовірністю що прямує до одиниці здатна просочуватися навіть крізь бар'єр, що перевищує більше аніж удвічі її масу спокою, тобто навіть нескінченно потужний бар'єр є практично прозорим для релятивістської частинки. В той час як для нерелятивістьских частинок подібна ймовірність дуже низька.[1] Виявлено в 1929 шведським фізиком Оскаром Клейном, коли він застосував рівняння Дірака щодо розсіювання електронів крізь потенціальний бар'єр.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сергей Морозов (2014-10-17). Электронные свойства и симметрия в графене. Постнаука ((рос.)). Процитовано 2016-01-31.