Пастка розплаву

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монтаж пастки розплаву на Нововоронезькій АЕС-2
Схема пастки розплаву в EPR (англ.).

Пастка розплаву (Пристрій локалізації розплаву) — опціональна частина гермооболонки ядерних реакторів, конструкція, що служить для локалізації розплаву активної зони ядерного реактора, у важких аваріях з розплавленням активної зони реакторів і проплавленням корпусу реактора. Є однією з систем пассивной атомної безпеки (англ.  passive nuclear safety). Забезпечує ізоляцію фундаменту від розплаву, підкритичність розплаву й охолодження розплаву.

В європейських реакторах EPR (англ.)[1][2] пастка являє собою підреакторне приміщення великої площі (170 м2), оснащене донної системою охолодження і сплінкерною системою зрошення розплаву водою. Розплав, що проплавив корпус реактора, надходить у предпастку, а потім по похилій поверхні надходить у приміщення розтікання, і має, за концепцією пастки, розтектися по приміщенню тонким шаром і закристаллізуватися.

Також застосовується в реакторах SNR-300 (англ.), SWR1000, ESBWR (англ.)[3], EU-APR-1400 і APR+[4], ACPR1000[5], Atmea I.

Пастки розплаву, спроектовані в Росії, використовуються на Тяньваньській АЕС (експлуатується з 2007 року, реактори ВВЕР-1000), АЕС Куданкулам і є частиною проектів ВВЕР-1200 (Нововоронезька АЕС-2, Ленінградська АЕС-2[6], Балтійська АЕС[7]), ВВЕР-ТОІ.

У російських гермооболонках пастка розплаву споруджується безпосередньо під реактором (на дні шахти реактора) і являє собою конусоподібну металеву конструкцію загальною вагою близько 750 тонн. Пастка заповнюється спеціальним, так званим жертовним матеріалом (наповнювачем), що складається в основному з оксидів заліза і алюмінію. Наповнювач розчиняється в розплаві палива для зменшення його об'ємного енерговиділення і збільшення поверхні теплообміну, а вода по спеціальних трубопроводах в корпусі пастки заливає цю масу.

Недоліки[ред. | ред. код]

  • Вартість систем безпеки, зокрема, пасток розплаву і великих гермооболочек, є надзвичайно високою, в тому числі через капітальні вкладення і збільшення тривалості будівництва. Внаслідок цього створюються фінансові перешкоди будівництві нових АЕС в США і Європі.[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. To Gen III+ with proven technology — Vienna, 2 February 2010: Core Melt Retention System (CMRS), page 10
  2. UK-EPR FUNDAMENTAL SAFETY OVERVIEW. VOLUME 2: DESIGN AND SAFETY. 2.4.ASSESSMENT OF CORIUM STABILISATION
  3. Next-generation nuclear energy: The ESBWR [Архівовано 2010-07-04 у Wayback Machine.] // BY DAVID HINDS AND CHRIS MASLAK, January 2006, NUCLEAR NEWS: «Even if very low probability, commonmode failures result in core damage (estimated to be 3 x 10−8/yr), the presence of a designed core catcher (BiMAC) and a diverse flooding system for the lower drywell will terminate any containment degradation»
  4. Южная Корея разработает EU-APR-1400, APR+ и APR-1000 // AtomInfo.ru 28.04.2010
  5. Advanced Nuclear Power Reactors [Архівовано 2010-06-15 у Wayback Machine.] // World nuclear association, 20 November 2012
  6. Уникальная ловушка защитит ЛАЭС-2 от аварии, которой не может быть
  7. На Балтийской АЭС установили корпус ловушки расплава — Елена Нагорных — Российская газета — В центре здания реактора Балтийской АЭС, строящейся в Калининград …. Процитовано 3 січня 2013.
  8. Б.И.Нигматулин, первый замдиректора ИПЕМ (28/09/2012). ВВЭР-ТОИ – Тупик, Обманка, Имитация. Процитовано 28 грудня 2013. Помимо стоимости изготовления самой ловушки..., её использование в проекте ведёт к увеличению высоты гермооболочек на 6-7 м и требует дополнительных систем охлаждения и наблюдения.

Посилання[ред. | ред. код]