Пенні-фартинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Pennyfarthing-1886.jpg
Ordinary bicycle01.jpg
Ordinary bicycle02.jpg

Пенні-фартинг (інші відомі назви: «гран-бі» — фр. Grand-bi, «високе колесо», англ. High wheeler[1]; і «звичайний» англ. ordinary) — один з ранніх типів велосипедів, що характеризується дуже великим переднім і маленьким заднім колесом, який набув поширення в 1880-х роках. Назва походить від зовнішнього вигляду британських монет пенні і фартинга, оскільки одна з них (пенні) набагато більше іншої (фартинга) і почала використовуватись, коли сам тип велосипедів вже застарів — вперше у пресі даний термін був вжитий в 1891 році в журналі Bicycling News, за часів поширення сучасного типу велосипедів.

Велосипеди даної конструкції з'явились в 1870 році, коли їх став розробляти англійський винахідник Джеймс Старлі, відомий як «батько велосипедної індустрії», на основі французьких боншейкерів, але з передніми колесами значно збільшеного розміру. Велосипед міг мати висоту більше 1,5 метра; великий діаметр визначався довжиною ноги дорослої людини і дозволяв найкраще використовувати силу велосипедиста для більшої швидкості руху. У 1878 році Альберт Поуп почав виробляти подібні ж велосипеди в Бостоні, зробивши їх популярними в США на наступні два десятиліття.

Незважаючи на те, що період їх використання був недовгим, пенні-фартинг стали одним з культурних символів кінця Вікторіанської епохи; їх популярність також збіглася за часом з появою велосипедних гонок як виду спорту.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]