Вікторіанська епоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Періоди англійської історії
Англосаксонський 655–1066
Плантагенети 1154–1485
Тюдорівський 1485–1603
Єлизаветинська епоха 1558–1603
Стюарти 1603–1714
Яковіанський 1603–1625
Каролінський 1625–1649
Громадянська війна 1649–1660
Реставрація Стюартів 1660–1688
Георгіанський 1714–1811
Регентство 1811-1830
Вікторіанський 1837–1901
Едвардіанський 1901–1910

Вікторіа́нська епо́ха — період історії Великої Британії, який хронологічно приблизно збігається та пов'язується з правлінням королеви Великої Британії Вікторії (18371901). Деякі історики пересувають хронологічні рамки епохи, називаючи явище загальним поняттям «Вікторіанство».

Вважається часом найвищого розквіту британської держави, піднесенням економічного розвитку та добробуту суспільства, розквітом культури та мистецтв. Словосполучення «Вікторіанська епоха» війшло в британську та світову культуру як сталий прозивний вираз. На відміну від Єлизаветинської епохи, королева Вікторія на політичні процеси власне майже ніякого впливу не мала, а сама держава Британія, на відміну від інших європейських країн, обминула соціальні потрясіння та революції цього часу.

Характерними рисами епохи стали промислова революція і розвиток капіталізму, а також моральний кодекс британського суспільства, який закріпив консервативні цінності.

Економіка і господарство[ред.ред. код]

Вікторіанська епоха в першу чергу характеризується стрімкою промисловою революцією, індустріалізацією країни.

У 50-60-х роках 19 століття першість Великої Британії у світовій промисловості і торгівлі сягнула своєї вершини. Переваги, повязані з більш раннім завершенням промислового перевороту, а також використання ресурсів колоній забезпечили британським підприємцям монопольне становище на світовому ринку. Наприкінці 60-х років Велика Британія видобувала вугілля в 5 разів більше, ніж Королівство Пруссія, і в 4 рази більше, ніж США. 1860 року Велика Британія переробляла на своїх фабриках стільки бавовни, скільки всі інші країни світу разом узяті. У середині 19 століття в Великій Британії було зосереджено половину світового виробництва чавуну, вугілля і бавовняних тканин. Країна стала найбільшим експортером машин і устаткування, своєрідною «майстернею світу».

Важливу роль у прискоренні промислового розвитку Великої Британії відграла відмова від протекціонізму і перехід до вільної, безмитної торгівлі. Це відбулося після скасування 1846 року «хлібних законів» і останніх мит на ввезення товарів. Не боючись конкуренції на власному ринку, британські підприємці використовували безмитну торгівлю (фритред) як засіб економічної експансії. Використання машин дозволяло виробляти дешеві товари, конкурувати з якими не могла жодна країна. У 60-х роках 19 сторіччя Велика Британія домоглася підписання ряду дуже вигідних торговельних угод із Францією, Італією, Австрією і німецькими державами, заполонивши ринки цих країн дешевою промисловою продукцією. Швидкому прогресу промисловості й торгівлі Великої Британії сприяв розвиток транспортної мережі.

Політика[ред.ред. код]

Вікторіанська епоха є прикладом піднесення імперської форми держави Нового часу.

Політична система країни характеризується обмеженною конституційною монархією та провідною роллю демократичних інститутів суспільства, в першу чергу таких як парламент (законодавча влада), уряд (виконавча влада) та незалежна судова влада.

Найбільш видатним представником правлячого класу країни, «мотором» та красномовним виразником інтересів держави вважається прем'єр-міністр та голова уряду Бенджамін Дізраелі.

Зовнішня політика характеризується значним розширенням кордонів імперії за рахунок зростання колоніальної експансії в Азії і Африці.

Суспільство[ред.ред. код]

В матеріалістичній та марксиській історіографії вікторіанська епоха вважається найкращим прикладом розвитку капіталізму та грошових відносин, розвитку та гегемонії класу буржуазії.

Культура[ред.ред. код]

Невідворотність новизни спричинила глибокий інтерес до відносин між сучасністю і культурною безупинністю. У архітектурі митці дедалі частіше звертаються до готики, що врешті призвело до так званої «війни стилів» — між неоготикою і класицизмом. Після того, як згоріла значна частина Вестмінстерського палацу під час пожежі 1834 року, Чарлз Беррі відбудовує його у стилі середньовічної Вестмінстерської зали — збереженої частини будівлі.

Архітектура[ред.ред. код]

Докладніше у статті Вікторіанська архітектура

Вікторіанський стиль

Мистецтво[ред.ред. код]

Вікторіанська естетика культивується в стімпанку.

Література[ред.ред. код]

Типовими письменниками вікторіанської епохи є Конан-Дойл, Редьярд Кіплінг, Роберт Люїс Стівенсон, Люїс Керролл.

Вплив на метрополії та США[ред.ред. код]