Пенутійська макросім'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пенутійська макросім’я (англ. Penutian ) — мовна макросім’я запропонована на початку XX століття Крьобером та Діксоном, надзвичайно проблематична і як ціле не визнається більшістю спеціалістів. В межах «пенутійського» об’єднання найімовірнішими є зв’язки між мовами клімат і молала, обидві з Орегону, і сахаптінськими мовами розташованими в Орегоні та Вашингтоні. Це об’єднання звуть «пенутійськими мовами Плато» (всього 4 мови). Ще одна група яку розглядають як достовірно споріднену це мовні сім’ї мівок (7 мов) та костаноанська (8 мов) – це об’єднання звуть ютійським. Всього в гіпотетичну «пенутійську» макрородину входить ще 9 мовних сімей окрім загадних:

  • цимшіанська – 2 мови;
  • шінукська – 3 мови;
  • алтейська – 2 мови;
  • мова сіуслау;
  • кусська сім’я – 2 мови;
  • такелма-калапуянська – 3 мови;
  • війнтуанська – 2 мови;
  • майдуанська – 3 мови;
  • йокуцська – не менше 6 мов.

Сепір відносив до пенутійських також мову каюсе з Оре гону і мексиканські пенутійські – родину міхе-соке та мову уаве.