Печорський вугільний басейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Печорський вугільний басейн — розташований на півночі Росії.

Історія[ред. | ред. код]

Характеристика[ред. | ред. код]

Печорський басейн, основні родовища якого знаходяться за Полярним колом, розташований на значній відстані від районів споживання. Вугілля представлене марками від Д до К, причому останні (Ж і К) характеризуються малим вмістом сірки (0,5-1,8 %) і фосфору (0,004-0,02 %). Основні споживачі вугілля — промислові підприємства північних і північно-західних областей Росії, а також коксохімічна промисловість. У 80-і роки ХХ ст. коксівне вугілля басейну поставлялося і на коксохімзаводи України.

Площа 90 тис. км².

На початок XXI ст. загальні ресурси вугілля — 265 млрд т, у тому числі бурих — 50 млрд т, придатних для видобутку — 61 млрд т. 250 вугільних пластів потужністю 0.5…3.5. Вугілля в більшості випадків важкозбагачуване. Значні запаси вугілля придатного для коксування.

Технологія розробки[ред. | ред. код]

Видобуток проводять шахти об'єднань «Воркутауголь» та «Інтауголь».

Видобуток близько 30 млн т.

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.