Плакати Кудряшових
Клавдія і Євген Кудряшови — українські радянські майстри-плакатисти. Вважаються класиками цього жанру. Навчалися у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва, Київському художньому інституті на графічному факультеті, майстерні професора Василя Касіяна. 1953 влаштувалися на роботу у видавництво «Мистецтво». Згодом їх прийняли до Спілки художників. Спочатку починали як співавтори, пізніше кожен обрав улюблений напрям творчості. За роки спільної роботи створили понад 600 плакатів.
Український радянський плакат родини Кудряшових[ред. | ред. код]
Творчість Клавдії Кудряшової[ред. | ред. код]
Її плакати присвячені дружбі народів, дитинству, людським цінностям, втілюють віру у світле майбутнє. У роботах відчутний авторський стиль, що відрізняє їх від шаблонних плакатів колег майстрині. Виділяють плакати К. Кудряшової, що створені аквареллю. У 1970-х застосувала новий прийом у плакатному мистецтві — акварель «по мокрому». Цим способом виконані плакати: «Всі на всесоюзний комуністичний суботник» (1981), «Люблю Батьківщину — Радянський мій край!» (1970-ті), «Здрастуй, літо піонерське» (1974).[1]
Плакати Євгена Кудряшова[ред. | ред. код]
Вирізняються нестандартими композиційними рішеннями. Є. Кудряшов говорив, що саме плакат допомагав йому доносити свої ідеї до широкого загалу. Його творчий доробок містить значну кількість суспільно-політичних сатиричних плакатів, робіт, що викривають людські пороки («Здрастуй вино — прощай розум»). Передусім митець шукав лаконічне композиційне рішення, близьке до емблеми.[2] Є. Кудряшов намагався висвітлювати в плакатах злободенні явища. На одному з його невиданих плакатів зображена труна, на котрій сидять ворони, і надписано: «Есть такая партия! В. Ульяновь (Ленин)» (1985).
Альбом плакатів Кудряшових[ред. | ред. код]
У переддень відкриття виставки родини плакатистів у київській галереї «Мистець» надруковано перші примірники художнього альбому «Плакат Кудряшових 1950–2010-х» (видавець Остап Ханко).[3] Альбом презентовано громадськості столиці на відкритті експозиції 12 липня 2011 у присутності численних журналістів — співробітників центральних телеканалів, газет, журналів та інтернет-видань. Із передруками й анонсами число матеріалів про виставку в ЗМІ склало понад 50.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Козлюк, С. «Вдаримо радянським плакатом по…». Лівий берег. 27 липня 2011. (рос.)
- ↑ «Креативники» радянської пропаганди і сьогодні вірять в свою справу [Архівовано 2014-05-05 у Wayback Machine.]. За рубежом. 13 серпня 2011. (рос.)
- ↑ #Література.
- ↑ Художній альбом «Плакат Кудряшових» [Архівовано 2014-04-27 у Wayback Machine.]. Сайт видавництва. 29 листопада 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Плакат Кудряшовых 1950–2010-х / авт.-сост. А. Кудряшов; [авт. предисл. О. В. Ковальчук]. — К.: [Видавець Остап Ханко], 2011. — 112 с. — ISBN 978-966-96592-2-4. (рос.) (укр.) (англ.)
- Корусь, Е. «Для нас зайнявся день новий…». Украинский советский плакат семьи Кудряшовых[недоступне посилання з липня 2019] // Антиквар. — 2011. — № 9. — C. 58–69. (рос.)