Поляк Сергій Федорович
| Поляк Сергій Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 23 липня 1975 м. Чернігів, УРСР | |||
| Смерть | 1 березня 1994 (18 років) | |||
 м. Одеса, Україна | ||||
| Національність | українець | |||
| Країна | СРСР Україна | |||
| Жанр | модерн | |||
| Навчання | Одеське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | модерн | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Сергі́й Фе́дорович Поля́к (нар. 23 липня 1975, м. Чернігів — пом. 1 березня 1994, м. Одеса) — український художник, лауреат міжнародних літературно-мистецьких премій.
Народився 23 липня 1975 року у м. Чернігові в сім'ї Федора Олександровича та Софії Гаврилівни Поляків. Батько працював майстром із ремонту годинників, мати трудилася начальником цеху на Чернігівському заводі хімічного волокна. Навчався в чернігівських середніх школах № 6 та № 20, а також — у Чернігівській дитячій художній школі.
Рано проявив своє творче обдарування: самобутнього, незвичайного підлітка захоплено називали вундеркіндом — вже перші його картини, модерні за формою, із зовсім не дитячим, глибоким філософським змістом, привернули увагу відомих і авторитетних мистецтвознавців.
Пізніше вступив до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова.
Загинув при загадкових обставинах 1 березня 1994 року у Одесі.
Роботи Сергія Поляка зберігаються в Чернігівському обласному художньому музеї імені Г. Галагана, Чернігівській дитячій художній школі, а також у родині митця.
Найбільше серед творчої спадщини С. Поляка привертає увагу його триптих.
За словами письменника і журналіста Сергія Дзюби, творчість митця відома за межами України — в Росії, Білорусі, США, Канаді, Німеччині, Австралії, Бразилії, Словаччині та інших державах[1].
«Життя Сергія Поляка було коротким, але яскравим. Адже його картини — це роботи зрілого Майстра. Полотна, написані впродовж 1991–1994 років, коли він навчався в Одеському художньому училищі, свідчать про його дуже високий професійний рівень. Це — і натюрморти, і пейзажі, роботи з натури, гостро психологічні. Тож маємо право говорити про нього, як про надзвичайно талановитого художника», — наголошує директор Чернігівського художнього музею Ірина Ральченко[2].
«Взагалі, мірилом долі є не кількість прожитих літ, а те, що здійснила людина в цьому світі. У осяяних іскрою Божою життя — нерідко, мов дивовижна зірка, яка променисто спалахує на небосхилі і, стрімко промчавши Чумацьким Шляхом, лине на Землю. У обраних — свій відлік часу. Їм треба багато встигнути, мандруючи шляхами досконалості. Саме такою була доля чернігівця Сергія Поляка, життя і творчість якого — ніби рушник, гаптований червоним та чорним. Червоне — це любов батька і матері — Федора Олександровича та Софії Гаврилівни, які зробили все можливе, щоб його талант розвинувся і розквітнув. Це — вчителі, котрі, разом зі знаннями, віддавали й часточку своєї душі. Це — друзі, яких він так щиро любив і котрим завжди намагався зробити щось приємне. Чорне — це ті важкі, а часом і страшні запитання, які мучили його і спонукали давати відповідь у своїх творах — глибоко філософських, пронизливо трагічних, як і його передчасна загибель», — відзначає І. Ральченко[3].
У вірші поетеси Тетяни Дзюби, присвяченому Сергієві Поляку, є рядки:
- Десь на картинах він дожив до дня,
- До зморщок, до заключного фрагменту.
- Там тільки зоряна, та, все одно, стерня,
- Там просто місячно в зими рисорджименто.
- Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2009)[4];
- Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2010)[5];
- Лауреат літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2012)[6].
- ↑ Сайт siver-info.com: С. Дзюба. Батько шукає тебе на картинах[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Головне управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської ОДА: До дня пам'яті талановитого молодого митця Сергія Поляка
- ↑ Сайт who-is-who.com.ua: Поляк Сергій Федорович [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ «Українська літературна газета»: Лауреати премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2009 рік [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ «Українська літературна газета»: Лауреати премії імені Григорія Сковороди за 2010 рік [Архівовано 6 червня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ «Українська літературна газета»: Названо лауреатів премії імені Куліша за 2012 рік[недоступне посилання з квітня 2019]
- Дзюба Тетяна. Акомодація до часу. Художнику Сергієві Поляку, який не дожив до власного 19-ліття // Дзюба Тетяна. Акомодація до часу: Поезії [у книзі вміщено репродукції картин Сергія Поляка]. — К. : Ярославів Вал, 2000. — С. 4;
- Дзюба Тетяна. «Треба боятися жити погано» // Тернопільський оглядач [у журналі вміщено репродукції картин Сергія Поляка]. — 2008. — 28 листопада. — С. 30-31;
- Дзюба Тетяна. Акомодація до Вічності // Ятрáнь [у журналі вміщено репродукції картин Сергія Поляка]. — 2008. — № 8. — С. 143;
- Дзюба Сергій. Десь на картинах він дожив до… зморщок // Молодь України. — 2006. — № 1. — С. 19;
- Дзюба Сергій. Батько шукає тебе на картинах // Молодь України [у газеті вміщено репродукції картин Сергія Поляка]. — 1995. — 14 вересня. — С. 3.
- Дзюба Сергій. Такі красиві у тебе руки, мамо!.. // Деснянська правда. — 2012. — С. 5