Попов Серафим Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попов Серафим Павлович
Serafim Popov.jpg
Народився 21 січня 1904(1904-01-21)
Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 29 січня 1940(1940-01-29) (36 років)
СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання капітан державної безпеки
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна

Серафим Павлович Попов (21 січня 1904(19040121), село Усмань Воронезької губернії, тепер Воронезької області, Російська Федерація — розстріляний 29 січня 1940, Москва) — радянський діяч органів держбезпеки, начальник УНКВС по Алтайському краю. Входив до складу особливої трійки НКВС СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині прикажчика мануфактурного магазину. У 1910—1914 роках — учень чотирикласного приходського училища міста Воронежа. У 1914—1917 роках — учень казенного чотирикласного вищого початкового училища міста Воронежа.

З січня 1918 по листопад 1919 року — помічник начальника, уповноважений контрольно-пропускного пункту особливого відділу Воронезької губернської надзвичайної комісії (ЧК). У листопаді — грудні 1919 року — співробітник ВЧК в Москві. У 1918 році вступив до комсомолу.

У грудні 1919 — листопад 1920 року — співробітника для доручень політичного відділу польового штабу 8-ї армії РСЧА.

У листопаді 1920 — березні 1921 року — навчання на курсах наглядачів телеграфу у Воронежі. У грудні 1920 — березні 1921 року — учень наглядача телеграфу поштово-телеграфної контори Воронежа.

У березні 1921 — січні 1925 року — наглядач телеграфу поштово-телеграфної контори Воронежа.

У січні 1925 — березні 1927 року — завідувач Миропольського районного відділення зв'язку. У березні 1927 — серпні 1928 року — завідувач Шебекинської поштово-телеграфної контори.

Член ВКП(б) з серпня 1928 року.

У серпні 1928 — березні 1929 року — начальник Розсошанського окружного відділу зв'язку.

У березні 1929 — березні 1930 року — начальник обліково-розподільного і адміністративного відділу Центрально-Чорноземного обласного управління зв'язку в місті Воронежі.

У 1930—1931 роках навчався у Воронезькому вечірньому комуністичному університеті, закінчив два курси.

У квітні 1930 — травні 1932 року — оперативний уповноважений Повноважного представництва ОДПУ по Центрально-Чорноземній області.

У травні 1932 — 1933 року — оперативний уповноважений Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У 1933 — липні 1934 року — начальник відділення Секретно-політичного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Західно-Сибірському краю. У липні 1934 — липні 1935 року — начальник відділення Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У липні 1935 — жовтні 1936 року — помічник начальника Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. Одночасно до жовтня 1936 року — начальник 1-го відділення Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У жовтні — грудні 1936 року — заступник начальника Секретно-політичного відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У грудні 1936 — січні 1937 року — заступник начальника IV відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю. У січні — жовтні 1937 року — начальник IV відділу УДБ НКВС Західно-Сибірського краю.

З 1 жовтня 1937 по 17 грудня 1938 року — начальник Управління НКВС по Алтайському краю. Входив до складу особливої трійки, створеної за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь в сталінських репресіях.

Заарештований 17 грудня 1938 року. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 28 січня 1940 року до страти. Розстріляний наступного дня. Не реабілітований.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Леніна (2.07.1937)
  • знак «Почесний працівник ВЧК-ДПУ (XV)» (26.05.1933)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник . — М.: Звенья, 1999. (рос.)