Воронезька область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воронезька область Picto infobox map.png
рос. Воронежская область
Don (Voronezh Oblast).jpg
Flag of Voronezh Oblast.svg   Coat of arms of Voronezh Oblast.svg
Країна Росія Росія
Фед. округ Центральний
Адмін. центр Воронеж
Глава Aleksandr Gusevd
Дата утворення 13 червня 1934
Оф. вебсайт govvrn.ru(рос.)
Географія
Координати 51°03′ пн. ш. 40°09′ сх. д. / 51.050° пн. ш. 40.150° сх. д. / 51.050; 40.150
Площа 52 400 км² (54-а)
  • внутр. вод 0,2 %
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність 2 333 704 (01.01.2016)[1] (23-я) (2014)
Густота 45 осіб/км²
Оф. мови Російська
Економіка
Економ. район Центрально-Чорноземний
Коди
ISO 3166-2 RU-VOR
ЗКАТО 20
Суб'єкта РФ 36, 136
Телефонний (+7)
Карти

Воронезька область на карті суб'єктів Російської Федерації

CMNS: Воронезька область у Вікісховищі

Воро́незька о́бласть (історично Вороніжчина, Воронізька область;[2] рос. Воронежская область) — адміністративна одиниця, суб'єкт Російської Федерації. Південна частина Вороніжчини з містами: Острогозьке, Росош, Богучар являє частину української національної території.[2]

  • Утворена 13 червня 1934
  • Адміністративний центр області — місто Воронеж (Вороніж)
  • Населення області становить 2,3 млн осіб, густота населення — 44,5 особи/км²

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Воронезька область розташована у центральній смузі європейської частини Росії, у вкрай вигідному стратегічному місці розташування, у вузлі транспортних комунікацій, що йдуть в індустріальні регіони РФ і країн СНД. Області-сусіди: Ростовська, Волгоградська, Бєлгородська, Липецька, Саратовська, Тамбовська, Курська, Луганська.

Площа території області — 52,4 тис. Км², що становить близько третини площі всього Чорнозем'я. Протяжність області з півночі на південь — 277,5 км і з заходу на схід — 352 км

Територія Воронезької області більше території таких Європейських країн як — Данія (43 098 км²), Нідерланди (41 526 км²), Швейцарія (41 284 км²), Бельгія (32 545 км²), Словаччина (49 036 км²)

Flag of Oryol Oblast.svg Орловська область Flag of Lipetsk Oblast.svg Липецька область Flag of Tambov Oblast.svg Тамбовська область
Flag of Kursk Oblast.svg Курська область
Flag of Belgorod Oblast.svg Бєлгородська область
Gray compass rose.svg Flag of Saratov Oblast.svg Саратовська область
Україна Україна Flag of Rostov Oblast.svg Ростовська область Flag of Volgograd Oblast.svg Волгоградська область

Природа та клімат[ред. | ред. код]

Воронезька область

Розташована у центральній смузі європейської частини Росії, межує на півдні з Україною. Клімат на території області — помірно континентальний м'який, з середньорічною температурою від +5 °C на півночі області до +6,5 °C на півдні і середньою температурою січня від −8 до −10, а липня від +19 до +22. Опадів в середньому за рік випадає від 450 до 550 мм. Головна річка — Дон, 530 зі своїх 1870 км протікає територією області, утворюючи басейн площею 422 000 км².

Природні ресурси[ред. | ред. код]

Воронезька область. Дон

Основним за значенням ресурсом області є звичайні, а також потужні й гладкі чорноземи, що займають основну частину території регіону.

Воронезька область розташована в лісостеповій і степовій зонах. На півдні області рослинність різнотравно-типчаково ковилових степів. Рослинність північної частини області характеризується поєднанням лісових і степових ділянок.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Мінерально-сировинна база Воронезької області представлена родовищами нерудної сировини, в основному будівельними матеріалами (піски, глини, крейда, граніти, цементна сировина, вохра, вапняк, пісковик) особливо в західних і південних районах регіону. На території Семілуцького, Хохольського й Нижньодівицького районів області є запаси фосфоритів. Область має практично необмежені запаси крейди.

Основні галузі промисловості[ред. | ред. код]

Воронеж

За структурою господарства Воронезька область індустріально-аграрна. У складі промисловості переважають машинобудування, електроенергетика, галузі з переробки сільськогосподарської сировини. На них припадає 4/5 загального обсягу промислової продукції, що випускається. Галуззю спеціалізації регіону є харчова промисловість (27 %), друге місце займають машинобудування й металообробка (23 %), третє місце — електроенергетика (18 %).

Промисловість області спеціалізується на виробництві верстатів, екскаваторів, металевих мостових конструкцій, ковальсько-пресового й гірничозбагачувального устаткування, електронної техніки (у тому числі телевізорів), пасажирських літаків, синтетичного каучуку й шин, вогнетривких виробів, цукру-піску, маслобійно-жирової й м'ясної продукції.

На базі розвіданої мінеральної сировини у Воронезькій області працює ряд гірничодобувних підприємств, найбільшими з яких є ВАТ «Павловськграніт», ВАТ «Воронезьке рудоуправління», Семилукский Воронезький комбінати будматеріалів, ВАТ «Подгоренський цементник», ЗАТ «Копанищенський комбінат будматеріалів», «Журавський охровий завод» і інші. В області йде освоєння мінеральних підземних вод.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Воронезька область

Воронезька область — великий постачальник сільськогосподарської продукції: в ній вирощують зерно (в основному пшеницю), цукровий буряк, соняшник і інші технічні культури, картоплю й городину. У цілому профіль сільського господарства — буряковий з посівами соняшника й зернових культур, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і вівчарством. Середньодушовий коефіцієнт по виробництву крупи — 2,4 (2002), цукру-піску 4,2

  • 1829 р. — році вперше у світі селянин Д. Бокарев вичавив соняшникову олію.

Внутрішні розходження, спеціалізація міст[ред. | ред. код]

До складу Воронезької міської агломерації входять міста Нововоронеж, Семилуки (завод вогнетривів), селище міського типу Рамонь, село Нова Усмань,

Борисоглєбськ (66,3 тис. жителів) — друге за величиною місто області. Його промисловість спеціалізується на виробництві хімічного устаткування й переробці сільськогосподарської продукції. Є велике виробництво панчішно-трикотажних виробів.

Розсош (64,1 тис. жителів) відома виробництвом хімічних добрив, електроапаратури, переробкою сільськогосподарської продукції.

Історія адміністративних змін[ред. | ред. код]

Формування меж Воронезького краю тісно пов'язане з заснуванням Воронежa (15851586 рр.) і будівництвом Воронезьких сторож, що охоплюють межиріччя Дону з низов'ями рік Воронеж, Бітюг, Тиха Сосна.

Адміністративно-територіальний устрій і місцеве самоврядування[ред. | ред. код]

З 2006 року на території Воронезької області існують 534 муніципальних утворення, у тому числі 3 міських округи, 31 муніципальний район, 29 міських поселень, 471 сільське поселення.

Міські округи:

Муніципальні райони:

Населенні пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Воронеж 840,7 Бобров 20,1
Борисоглєбськ 66,6 Анна 19,5
Розсош 62,0 Поворино 17,8
Лиски 54,8 Придонський 17,0
Нововоронеж 35,6 Грибановський 16,7
Острогозьк 32,3 Сомово 13,6
Бутурлинівка 26,2 Богучар 13,4
Павловськ 25,7 Талова 13,1
Семилуки 24,4 Кантемирівка 12,6
Нова Усмань 22,5 (2003) Ертиль 12,1
Калач 20,3

Населення[ред. | ред. код]

У наш час, за офіційною російською статистикою, область практично мононаціональна: більшість населення — росіяни. Історично, велику частку населення області складали українці. Згідно з радянським переписом 1926 року, в області мешкало понад 1 млн українців, тобто більша частина населення. Але наприкінці 1930-х років почалася активна кампанія русифікації, яка включала, між іншим, заборону викладання української мови у школах, запис українців росіянами, зміну прізвищ у паспортах на російськомовні і так далі. Як результат, офіційна кількість українців у області занижувалася.

Народність Чисельність в 2010 році, тис[3]
Росіяни 2124,5
Українці 43,0
Вірмени 10,3
Білоруси 3,2
Цигани 5,1
Азербайджанці 5,1
Татари 3,3
Турки 4,2
Німці 1,4
Чеченці 1,3
Чуваші 1,3
Грузини 1,5
Молдовани 2,3
Узбеки 1,9
Таджики 1,6
показані народності з чисельністю понад 1000 осіб

Національний склад за районом за даними 2010 року:[4]

росіяни українці вірмени
м. Воронеж 96,9 % 1,0 % 0,5 %
м. Нововоронеж 97,8 % 1,2 % 0,1 %
м. Борисоглєбськ 96,6 % 0,9 % 0,3 %
Аннинський район 97,6 % 0,8 % 0,2 %
Бобровський район 95,9 % 1,1 % 0,3 %
Богучарський район 92,5 % 1,6 % 1,0 %
Бутурлинівський район 96,4 % 0,5 % 0,7 %
Верхньомамонський район 95,3 % 1,0 % 1,1 %
Верхньохавський район 95,6 % 0,7 % 0,6 %
Воробйовський район 96,9 % 0,7 % 0,2 %
Грибановський район 94,3 % 0,7 % 0,2 %
Ертильський район 97,1 % 0,4 % 0,2 %
Калачіївський район 97,7 % 0,7 % 0,3 %
Каменський район 94,7 % 0,8 % 0,5 %
Кантемирівський район 90,6 % 5,6 % 1,2 %
Каширський район 98,0 % 0,5 % 0,2 %
Лискинський район 95,7 % 1,0 % 0,7 %
Нижньодівицький район 97,9 % 0,6 % 0,3 %
Новоусманський район 96,2 % 1,2 % 0,5 %
Новохоперський район 95,5 % 0,7 % 0,3 %
Ольховатський район 64,7 % 32,1 % 0,2 %
Острогозький район 96,9 % 1,0 % 0,3 %
Павловський район 96,5 % 1,4 % 0,4 %
Панінський район 95,4 % 0,7 % 0,4 %
Петропавловський район 96,6 % 0,9 % 0,3 %
Підгоренський район 88,6 % 9,2 % 0,4 %
Поворинський район 94,8 % 0,9 % 0,3 %
Рамонський район 95,7 % 0,9 % 0,6 %
Реп'євський район 96,2 % 0,9 % 0,7 %
Розсошанський район 84,6 % 12,9 % 0,4 %
Семилуцький район 96,7 % 0,8 % 0,9 %
Таловський район 96,1 % 0,9 % 0,1 %
Терновський район 97,9 % 0,4 % 0,3 %
Хохольський район 96,7 % 0,8 % 0,6 %
Воронезька область 95,5 % 1,9 % 0,5 %

Особистості[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016. 
  2. а б Вол-Вр. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 1. izbornyk.org.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 1 листопада 2019. 
  4. Итоги::Воронежстат. voronezhstat.gks.ru. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 1 травня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]