Популяційне поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Популяційне поле — метод аналізу розміщення популяції в координатах конкретного двовимірного простору. Метод популяційного поля був запропонований Є. Л. Любарським[1]. Суть методу зводиться до аналізу положення середніх характеристик популяцій (число особин на елементарному квадраті). Площа елементарного квадрата, напрям і масштаб координат задаються дослідником. Таким чином, популяційне поле являє собою прямокутну матрицю чисельностей виду на субквадратах, рядки і стовпці якої відповідають напрямку координат в просторі.

Аналіз популяційного поля полягає у визначенні середніх, дисперсій, коефіцієнтів варіації як по всій матриці в цілому, так і по кожному напрямку (остання процедура дозволяє визначити зміщення «центрів тяжіння» за напрямками). Крім того, визначаються кореляції між сусідніми зпаченнямі чисельності популяції в кожному напрямку і значеннями координат популяційного поля. Ці характеристики популяційного поля дозволяють судити про ступінь і характер варіабільності і впорядкованості особин і ілюструвати реальний стан популяції у просторі. Однак за допомогою методики популяційного поля не може бути розкритo відмінність між стохастично-детермінованим рівномірним і нерівномірним розміщеннями.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Любарский Е. Л. Ценопопуляции и фитоценоз. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. — 157 с.
  • Handbook of vegetation science. Pt 8. Vegetation dynamics / Ed. by R. Knapp. Hague: Dr. W. Junk B. V. — 1974. — 368 p.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Любарский Е. Л. Ценопопуляции и фитоценоз. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. — 157 с.