Казань

місто Казань
Герб Казані	Прапор Казані
	Башта Сююмбике, Спаська башта Кремля, мечеть Кул-Шаріф, палац хліборобів, Богоявленський собор, Кремль
Розташування міста Казань
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Татарстан
Муніципальний район	Казань
Код ЗКАТУ:	92401000000
Код ЗКТМО:	92701000001
Основні дані
Час заснування	бл. 1005
Завойоване Московією/Росією	1552
Населення	▲ 1 257 391 (2020)
Площа	425.2 км²
Поштові індекси	420xxx
Телефонний код	+7 +7 843
Географічні координати:	55°47′27″ пн. ш. 49°06′52″ сх. д. / 55.79083333336077288° пн. ш. 49.11444444447177204° сх. д.Координати: 55°47′27″ пн. ш. 49°06′52″ сх. д. / 55.79083333336077288° пн. ш. 49.11444444447177204° сх. д.
Водойма	Волга
	Влада
Вебсторінка	kzn.ru
Міський голова	Ільсур Метшин
	Казань у Вікісховищі

Каза́нь (рос. Казань, тат. Казан, Qazan) — столиця та найбільше місто Республіки Татарстан, Російська Федерація. Розташоване у місці злиття Волги та Казанки, займає площу 425,3 км², з населенням понад 1,2 мільйона жителів^[1], приблизно до 1,6 мільйона мешканців у міській агломерації. Казань — п'яте за величиною місто Росії і найбільш густонаселене місто на Волзі, а також у Приволзькому федеральному окрузі.

В 1438 році Казань стала столицею Казанського ханства. В 1552 році Казань була захоплена Іваном Грозним і увійшла до складу Московії. Місто було захоплене та значною мірою зруйноване під час Пугачовського повстання 1773—1775 років, але пізніше було відновлено під час правління Катерини ІІ. У наступні століття Казань перетворилася на великий промисловий, культурний і релігійний центр Росії. Після утворення Радянського Союзу Казань стала столицею Татарської АРСР. Після розпаду Радянського Союзу Казань залишилася столицею Республіки Татарстан.

Казань відома своїм яскравим поєднанням татарської та російської культур^[2]. В 2015 році Казань відвідали 2,1 мільйона туристів, а Казанський кремль, який є об’єктом Світової спадщини, відвідали 1,5 мільйона туристів^[3].

Географія[ред. | ред. код]

Протяжність міста з півночі на південь — 29 км, із заходу на схід — 31 км. Місто в західній, центральній і південно-західній частині виходить на річку Волгу протягом близько 15 км. У Казані є один міст через Волгу — на межі західної території міста. Річка Казанка протікає з північного сходу на захід через середину міста та ділить Казань на дві співмірні по території частини — історичну південніше річки й новішу зарічну на північ. Дві частини міста пов'язані п'ятьма дамбами та мостами, а також лінією метрополітену.

Характер рельєфу міста — рівнинно-горбистий. У центральній частині міста є низинні рівнини Забулачьє, Предкабаньє, Закабаньє, піднесена рівнина Арськ поле і виділяються окремі пагорби — Кремлівський (Кремлівсько-Університетський), Марусовський, Федосіївський, Перша і Друга гора, Аметьєво, Ново-Татарської слободи та ін. У напрямку на південний схід і схід територія міста в цілому плавно підвищується, і великі житлові масиви Горки, Азино, а також Нагорний, Дербишкі розташовані на ізовисотах 20—40 метрів і вище, ніж частина історичного центру, південно-західні райони та Заріччя. У Заріччя виділяється Зілантова гора, а також пагорби селищ на півночі міста. У різних місцях є яри й подібні їм локальні витягнуті пониження місцевості.

Територія міста характеризується дуже значною часткою водних поверхонь. Смуга частини акваторії Волги шириною понад 2 км (вздовж західного кордону міста), а також переважно мілководні закінчення і нове гирлі річки Казанка шириною близько 1,5 км (повністю всередині території міста) сформувалися при появі Куйбишевського водосховища в середині XX століття замість в рази більше вузьких природних ширин річок. Також до числа водних поверхонь міста входять: система з трьох великих озер Кабан — Нижній (Близький), Середній, Верхній (Дальній), що починається в центрі міста і йде на південь, менші озера на периферії Леб'яже, Глибоке, Блакитні тощо, малі водойми в різних місцях (у тому числі незвичайні посеред кварталів багатоповерхового масиву Нове Савінова), рукотворні озера Смарагдове, Комсомольське, канал Булак у центрі міста, невеликі річки Нокса, Суха та інші на периферії. Від колишнього гирла річки Казанка залишилася невелика стариця. В акваторії Волги є невеликі острови Маркіз та інші. У південно-східній та східній частині Заріччя біля річки Казанка є заболочені незначні нестабільні острівці та заливні заплавні луки.

Уздовж берегів Волги та Казанки в ряді місць є дамби гідрозахисту. Рівні Волги та Казанки в місті часом коливаються до декількох метрів залежно від пори року і деяких окремих років в цілому і дуже сильно залежать від діяльності Волзької ГЕС (фактично визначаються нею). Зокрема, влітку 2010 року рекордне зниження рівня води водосховища від середніх за півстоліття значень сильно оголило береги Волги й тимчасово звузило закінчення і гирло Казанки практично до природних ширин.

Історія[ред. | ред. код]

Казань заснована як фортеця Волзької Болгарії, офіційним роком заснування міста є 1005 рік.
Вперше згадується в руському літописі в 1177 році.
У XIII—XIV століттях Казань була важливим торговим та політичнім центром Золотої Орди.
З 1438 по 1552 рік це місто було столицею Казанського ханства.
1552 року завойоване Московським князівством в ході московсько-казанської війни.
З 1708 року — центр Казанської губернії Російської імперії.
У 1781–1796 роках — центр Казанського намісництва Російської імперії.
У 1796–1920 роках — центр Казанської губернії Російської імперії та РРФСР.

Населення[ред. | ред. код]

Населення (2005):

1,116 млн осіб у межах міста (8-ме місце в РФ)
1,138 млн осіб у межах муніципальної зони (6-те місце в РФ)
1,360 млн осіб в агломерації (9-те місце в РФ).

За неофіційними даними населення власне міста налічує 1,4—1,45 млн осіб (разом із студентами й іншими громадянами, не прописаними в місті). Наприкінці 2007 року оголошено, що керівництво міста і республіки планує заходи щодо міського розвитку з доведенням чисельності населення до 1,5 млн осіб до 2040—2050 року.

Культура[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Національний музей Республіки Татарстан
Державний музей образотворчих мистецтв Республіки Татарстан
Музей соціалістичного побуту
Музей О. М. Горького і Ф. І. Шаляпіна
Музей Є. А. Баратинського

Освіта[ред. | ред. код]

Казанський федеральний університет
Казанський державний аграрний університет
Казанський національний дослідницький технологічний університет
Казанський національний дослідницький технічний університет імені А. М. Туполева
Казанський державний архітектурно-будівельний університет
Татарський державний гуманітарно-педагогічний університет
Казанський державний енергетичний університет
Казанський інноваційний університет імені В. Г. Тімірясова
Казанський державний медичний університет
Казанська державна академія ветеринарної медицини
Казанська державна консерваторія імені М. Г. Жиганова

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Муніципальне утворення м. Казань в цілях підвищення ефективності управління розділено на 7 адміністративних районів:

Авіабудівний
Вахітовський
Кіровський
Московський
Ново-Савіновський
Приволзький
Радянський

Економіка[ред. | ред. код]

Казань — великий промисловий і торговий центр. Серед основних виробничих підприємств міста:

Казанське авіаційне виробниче об'єднання імені Горбунова
Казанський вертолітний завод
Казаньоргсинтез
Казанський оптико-механічний завод
Казанське моторобудівне виробниче об'єднання (КПМО)
Казанський миловарний завод (Нефіс-косметікс)
Казанський пивоварний завод («Червоний Схід»)
Казанський завод гумотехнічних виробів (ВАТ КВАРТ)
Казанський завод теплоприладів (Теплоконтроль)
Кондитерська фабрика ЗАРЯ

За радянських часів Казань було «закрите» місто для іноземців, бо там багато підприємств працювало на військові потреби.

Транспорт[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Через місто прокладено федеральні автостради M7 (європейський маршрут E 22) «Волга», Р239 та Р241.

Мости та дамби[ред. | ред. код]

Залізничний[ред. | ред. код]

Залізничні станції:
- Казань-Пасажирська
- Повстання-Пасажирська^[ru]
Казанська дитяча залізниця^[ru]
Приміська електричка^[ru]

Громадський транспорт[ред. | ред. код]

Авіаційний[ред. | ред. код]

Аеропорт Казань

Водний[ред. | ред. код]

Казанський річковий порт^[ru]

Вулиці Казані[ред. | ред. код]

Казань єдине місто в РФ, що мало вулицю Есперанто, названу на честь мови есперанто^[4].

Пішохідні вулиці міста: Петербурзька вулиця.

Участь у війні проти України 2014—2018 рр[ред. | ред. код]

З 2014 року зафіксовано постійну участь Казанського вищого танкового командного училища у військових діях на Донбасі^[5].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Адоратський Володимир Вікторович — академік, марксист
Азімов Чингізхан Нуфатович — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, академік Академії інженерних наук України, член-кореспондент Академії правових наук України
Аксьонов Василь Павлович (1932—2009) — радянський, американський і російський письменник, сценарист, кінодраматург.
Берденников Михайло Андрійович (1919—1990) — український музикант, хормейстер, педагог.
Бєглова Садия Арифівна (1923—1992) — радянська татарська юристка, голова Верховного суду ТАРСР (1969—1985).
Бєлоусов Михайло Михайлович (1905—1960) — російський радянський актор.
Дмитрієв Максим Васильович — Герой Радянського Союзу.
Івановський Олександр Вікторович (1881—1968) — російський кінорежисер.
Зарубіна Ірина Петрівна (1907—1976) — радянська актриса.
Зонін Герман Семенович (* 1926) — російський та український радянський футболіст і тренер.
Качин Герман Миколайович (1937—1996) — радянський російський актор театру, кіно та телебачення.
Кравченко Галина Сергіївна (1905—1996) — радянська російська акторка театру і кіно
Линьков Лев Олександрович (1908—1971) — російський письменник, сценарист.
Максимов Олексій Матвійович (1899—1965) — радянський актор театру і кіно, режисер і педагог.
Маневич Йосип Мойсейович (1907—1976) — радянський російський сценарист, викладач.
Натансон Георгій Григорович (1921—2017) — радянський російський кінорежисер, сценарист.
Нікіфоров Микола Анатолійович (* 1982) — російський політик, Міністр зв'язку та масових комунікацій РФ (2012—2018 рр).
Сахібджамал Гіззатуллін-Волзька — Заслужена актриса ТАРСР.
Таршин Олексій Михайлович (1906—1986) — український актор
Тушнова Вероніка Михайлівна (1911—1965) — російська радянська поетеса
Пишкін Борис Андрійович (1893—1970) — український радянський гідротехнік, гідролог, доктор технічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент АН України.
Філатов Леонід Олексійович (1946—2003) — російський актор, режисер, письменник і телеведучий.
Шульгин Борис Володимирович — Герой Радянського Союзу.
Яндеміров Валерій Петрович (* 1963) — російський шахіст, гросмейстер (1997), тренер.

Див. також[ред. | ред. код]

Чемпіонат Європи з підводного швидкісного плавання 2010
Мечеть Нурулла — культова споруда, побудована в центрі історичного Сінного базару у Старій Татарській слободі.
Тяп-ляп — організоване злочинне угруповання, яке діяло на території Казані в 1970-х роках.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ RUSSIA: Privolžskij Federal'nyj Okrug: Volga Federal District. City Population.de. 4 серпня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
↑ Yausheva, Anzhela (23 листопада 2017). Kazan: A vibrant mix of Russian and Tatar cultures. Prospekt Magazine (амер.). Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 30 травня 2019.
↑ 2,1 млн. туристов посетили Казань в 2015 году (рос.). tatar-inform.ru. Архів оригіналу за 9 лютого 2016. Процитовано 9 лютого 2016.
↑ Кудрявцев, Віктор. Улица Эсперанто в Казани [Вулиця Есперанто в Казані]. Эсперанто это целый мир (російською). Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
↑ Журналист Тымчук сообщил о ситуации в «ЛДНР». Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 26 липня 2017.