Портакар
«Пупкові камені» (вірм. պորտաքար) — ритуальні камені в Вірменії, пов'язані з культом богині (діцуї) землі, родючості і материнства (найімовірніше, Анаїт).
Історія[ред. | ред. код]
Ймовірно, на формування уявлень про портакари вплинув відомий міф про народження Мітри (у вірменській міфології — Мгер) з каменю і його відхід у скелю. У цьому зв'язку, портакари також вважалися воротами в потойбічний світ.
Згідно з дохристиянським ритуальним обрядом, жінки, що бажали завагітніти, лягали, або притискалися до портакара животом, що, за віруваннями вірменів, сприяло вагітності. Частиною обряду було запалювання свічки і обкурювання портакара пахощами.[1][2]
Якщо в результаті такого обряду народжувалася дитина, то на портакарі робився сакральнай знак-відмітина. Відповідно, чим більше подібних знаків на портакарі, тим потужнішим він вважався, і тим більшою популярністю користувався серед населення.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Якісне фото[недоступне посилання з липня 2019]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А. Е. Тер-Саркисянц // Армяне: история и этнокультурные традиции. // С. 188 (394) Восточные литературы 1998 г. ISBN 5020180025, 9785020180024 В Сюніці вельми шановані були так звані пупкові камені — портакари, на які жінка лягала животом і оберталася на них, сподіваючись завагітніти
- ↑ В. Белый // Армения: Энциклопедия путешественника // Изд-во Армян. Сов. энциклопедии; 1990 ISBN 5897000026, 9785897000029 У Вірменії і сьогодні відомі культові камені різної величини під назвою портакар (пупкової камінь), які нібито виліковували жінок, що страждали безпліддям, після того, як вони терлися по них животами.
|
Це незавершена стаття про Вірменію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |