Портал:Втрачена архітектура/Втрачена архітектура

Втрачена архітектура — галузь історії культури та історії архітектури про створення архітектурних пам'яток. їх авторів та їх зникнення з різних причин. Історія втраченої архутектури не є завершеним процесом, а продовжується і в сьогодення як відбиток агресивності держав та недоліків практики політиків всіх рівнів.

Класифікація

Архітектурні споруди втрачають—

• під час природниї лих (землетрус, повінь, ураган, виверження вулкана)
• від байдужості оточення
• від пожежі (при використанні деревини та пожежонебезпечних будматеріалів)
• цілеспрямоване знищення арміями загарбників (найбільша частина втраченої архітектури в історії)

Історичні факти

• Перський цар Ксеркс наказав поруйнувати велетенську вежу-зіккупат в місті Еменанка, відому в Європі за біблією як вавілонська вежа.

• Цар Олександр Македонський наказав поруйнувати перське місто Персеполь, пояснивши, що це буде зроблено на честь власних предків, котрі могли просто не знати про існування такого храмового міста на честь перського бога вогню і світла Аурамазди.
• Храм Артеміди Ефеської, що входив до семи див світу, зруйнували загарбники готи.
• Галікарнаський мавзолей, що теж входив до семи див тогочасного світу, зруйнували вже європейські хрестоносці.
• Виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року нашої ери поховало під пекучим попілом та лавою три давньоримські міста — Помпеї, Геркуланум, Стабії.
• В 11 столітті турки поруйнували місто Аль-Кахир (сучасний Каїр).
• В 12 столітті султан Саладдин наказав поруйнувати торгівельне місто Петра, як не потрібне йому.
• Середньовічне місто Ургенч руйнували монголо-татари, спочатку у 13 столітті, потім у 14-у.
• У 15 ст. столицю Камбоджі місто Ангкор поруйнували вояки армії короля Сіама.

Втрачена дерев'яна архітектура

Яльгелево (Ропша, Ленінградська область). Дерев'яна кірха апостолів Петра і Павла (1758 р. побудови), знищена в 1942 р. остаточно

Використання дерева логічно виникає в місцевостях, багатих лісом. Дещо легші засоби обробки сировини і наявність матеріалу спонукали до поширеного використання саме дерева. На ранішніх і середніх етапах розвитку дерев'яної архітектури характерна відсутність гідроізоляції, розвиток плісняви і недовготривалість дерев'яних споруд. Свої обмеження вносила і велика пожежонебезпека. Дерев'яні споруди добре горять, що небезпечно як в воєнні, так і мирні часи, в часи посух.

Вкрай поганим недоліком для дослідників дерев'яної архітектури є відсутність у дерев'яних споруд підмурків і фундаментів. Наявність стрічкового типу фундаментів в кам'яній архітектурі дає змогу відновити план споруди навіть після зникнення будови в стародавні часи. Дерев'яна архітектура без підмурків зникає назавжди. Тому збереження стародавніх зразків дерев'яних споруд повинно робитися негайно в скансенах чи музеях просто неба. Стародавні зразки підлягають обов'язковому описуванню, замалюванню, фотографуванню тощо. Кількість вже існуючих музеїв дерев'яної архітектури недостатня.

До переваг дерев'яної архітектури відносять дешевизну матеріалу і доступність будівельних робіт. В 20 столітті, після поширення небезпечних для здоров'я людей пластмас і штучних матеріалів, заговорили про екологічну нейтральність дерева чи благодійний вплив її на організм людини.

• 
  Україна, село Біла, Тернопілля, дерев'яна церква 18 століття, знищена.
• 
  Україна, Полтавська область, село Великі Солонці, колишня Петропавлівська церква. Фото 2014 р.
• 
  Україна. Церква в с. Малнів Мостиського району (Львівська область). Зруйнована у 1960-х.