Портал:Міфологія/Міфічні герої
Яри́ло — давній слов'янський персонаж, що уособлював родючу силу весняного сонця. За рідкісними винятками, не згадувався як бог. У балтійських слов'ян Ярилу тотожний Яровит. В українських віруваннях знаний також як Благовісник або Великий Грім.
Популярний образ Ярила більшою мірою заснований на білоруських текстах із етнографії XIX ст. В них оповідається про Ярила як босого юнака в білому одязі з вінком із трави на голові, який сидить на білому коні і тримає в правій руці людську голову, а в лівій — колосся жита. Відомий мотив протиставлення молодого і старого Ярила, де старий, минулорічний, поступається місцем молодому, іноді в ході сутички. Менш знаний український Ярило носить білу керею з вінком маків і хмелю на голові. В правій руці тримає серп, а в лівій — сніп злаків.
Ярило починав весну, звільняючи дощ, у чому його функції частково перетинаються з Перуном. Так, у Литві тамтешній аналог Перуна, Перкунас, сповіщав про дозвіл на початок праці в полі громом. Балтійський Яровит має виражені войовничі риси, які поділяє з персонажем українців — Благовісником. Той не лише «відмикає» небо, щоб пролити на землю дощ, а також воює з нечистою силою, пускає стріли в чорта, має такі пізні риси, як стріляння в нечисть із козацької гармати. Можливо, що Ярило був не окремим персонажем, а одним із аспектів Перуна.