Портал:Міфологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розділ Вікіпедії: Міфологія
Проєкт  |  Портал
Zhiva by Andrey Shishkin.jpg
Michel Martin Drolling - La colère d'Achille.jpg

Ласкаво просимо до порталу

Міфології


P ancient.png Міфологія

Міфоло́гія або мітологія (грец. μυθολογία від μῦθος — переказ та λόγος — слово; виклад стародавніх сказань, переказів) — сукупність пов'язаних міфів певних людських спільнот. Архаїчні міфи здебільшого елементарні за змістом, позбавлені зв'язної фабули та не утворюють чітких міфологій. З розвитком суспільств міфи перетворюються на розгорнуті розповіді, пов'язуються один з одним, утворюючи цикли. Сукупність міфів складає основу міфологічного світогляду, який притаманний як для первісного суспільства, так і для, певною мірою, сучасного.

Скорочення:МІФ; Bullet red.pngОновити кеш

Pix.gif
Goldenwiki 2.png Вибрана стаття
Статті з міфології зі статусом «вибраних»:
The Parthenon in Athens.jpg

Парфенон (дав.-гр. Παρθενών, грец. Παρθενώνας) — головний храм Афінського акрополя, присвячений богині Афіні Парфенос, покровительці міста та всієї Аттики; визначна пам'ятка давньогрецького мистецтва.

Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років. Зазнав руйнування 1687 року під час облоги Акрополя венеціанцями періоду війни з турками. У 18011803 роках частина скульптур, метоп та фрагментів фризу Парфенона вивезена до Лондона британським послом в Османській імперії Томасом Брюсом Елгіном і з 1816 року експонуються в Британському музеї. Їх менша частина зберігається в Афінах і експонується в Новому музеї Акрополя, відкритому в червні 2009 року.

Внутрішній фриз та метопи на фронтоні прикрашали зображення міфологічних сцен: 14 метоп східного фронтону зображували битву героїв і гігантів, 14 метоп західного фронтону — битву греків та амазонок, 32 метопи південної сторони храму — битву греків з кентаврами та 32 метопи північної сторони — битву греків з троянцями. Внутрішній фриз (або зофор), який йшов навколо целли, оздоблений безперервною сценою урочистої процесії із колісницями, вершниками на конях, фігурами богів та людей.

Архів

Pix.gif
Nuvola apps filetypes.svg Цікавинки
Чи відомо вам?:
Feu follet orange.svg

Архів

Pix.gif
Gnome-settings-background.svg Новини
В порталі міфології:
Apocalypse by Gebhard Fugel 15 - Kap. 12.7 Michaels Kampf.jpg

Війна українців проти російських окупантів неодмінно стане основою для майбутніх міфів і легенд, що надихатимуть не одне покоління. Переконані — їм теж знайдеться місце у Вікіпедії.

А поки війна триває, доглядачі порталу зосереджені на тих статтях, які підтримують бойовий дух України, дають наснагу на опір і визволення.

Архів

Pix.gif
Nuvola apps package graphics.svg Вибране зображення
Вибрані порталом зображення:
The Blinding of Polyphemus, cast reconstruction of the group, Sperlonga (14969535228).jpg
Осліплення циклопа Поліфема, скульптурна група зі Сперлонги часів римського імператора Тиберія

Архів

Pix.gif
P philosophy.png Дослідження міфології
Ви читаєте статті з міфології завдяки цим постатям:

Гесіод, Гігін Молодший, Аполлоній Родоський, Псевдо-Аполлодор — переважно міфографи, що записали відомі на свій час міфи й легенди.

Гомер, Овідій, Вергілій, Піндар — використовували міфи й легенди як основу для своїх творів.

Евгемер, Фукідід, Олімпіодор Молодший, Парменід, Емпедокл, Епікур, Платон, Аристотель, Ксенофан, Плутарх — по-різному трактували античні міфи: як пояснення світоустрою, відображення реальних історичних подій, вигадку з метою маніпуляцій суспільством і т. д. Тим самими заклали основи пізніших наукових досліджень міфології.

Го Пу, Лю Сян, Чжен Сюань — китайські історики, коментатори стародавніх текстів.

Джованні Бокаччо — трактував античні міфи як алегорії, намагався знайти в них прихований сенс морального, філософського характеру.

Френсіс Бекон, Франсуа Вольтер, Дені Дідро, Бернар ле Бов'є де Фонтенель, Шарль Луї де Монтеск'є — шукали раціоналістичні пояснення давніх міфів як перебільшених, фантастичних наївних оповідей про реальні явища, події, або зумисні вигадки з метою маніпуляцій суспільством.

Джамбатіста Віко — висунув ідею про закономірність виникнення міфу на певних етапах розвитку думки, міф як особливий спосіб мислення, міфологічні основи мистецтва.

Джозеф-Франсуа Лафіто — дослідник культури корінних народів Америки.

Брати Шлегелі, брати Грімм, Генріх Гейне, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Йоганн Гердер — збирали міфологію та фольклор Європи, займалися їх порівнянням щодо різних культур, вивченням міфу та фольклору як зосередження народного досвіду й цінностей. Показували важливість міфу для творення мистецтва, подальшого виникнення науки та філософії.

Фрідріх Ніцше — обґрунтовував необхідність існування нової міфології в тогочасній культурі, згубність культури, заснованої на самій лише логіці та науці.

Фрідріх Макс Мюллер, Адельберт Кун, Едвард Шварц — вважали міф наслідком спотворення первісних спроб описати і зрозуміти світ. Стверджували раціональність, але обмеженість мислення давніх людей.

Буслаєв Федір Іванович, Потебня Олександр Опанасович, Афанасьєв Олександр Миколайович — займалися вивченням міфу як первісних спроб пояснити світ, зв'язком міфу з мовою.

Джеймс Фрейзер, Едвард Тайлор, Люсьєн Леві-Брюль, Сергій Аверінцев, Феохарій Кессиді, Єлеазар Мелетинський, Володимир Пропп, Броніслав Малиновський — досліджували міфологію архаїчних суспільств. Відзначили відображення в міфі дійсності, виявили соціальну значимість міфів для сталості суспільства, обґрунтування традицій, ритуалів.

Зигмунд Фрейд, Карл-Густав Юнг, Ерік Фромм, Жан Лакан, Вільгельм Вундт — розглядали зв'язок міфу з процесами підсвідості, зв'язок міфу та раціонального мислення, присутність міфу в свідомості людини будь-якої культури та епохи.

Жорж Сорель — запровадив думку про наявність і необхідність в сучасній культурі міфу, що керує народними масами, впливає на політику.

Джозеф Кемпбелл, Віктор Тернер, Мірча Еліаде, Олександр П'ятигорський, Джон Бірлайн — вивчали спільні для культур різних епох і локацій закономірності виникнення та функціонування міфів. Встановили значенням міфів для формування світогляду, передачі досвіду, зв'язок міфу і священного.

Олексій Лосєв, Йоган Хейзинга, Мірча Еліаде, Яків Голосовкер, Курт Х'юбнер, Мераб Мамардашвілі — розглядали міф як спосіб пізнання світу, що існує поряд з релігією та наукою. Висвітлювали формування міфами моралі, регулювання ними суспільного життя.

Роберт Грейвс — укладач і коментатор античних міфів, дослідник первісної міфології Європи.

Ернст Кассірер, Олексій Лосєв, Поль Рікер — досліджували міф як символічну форму культури, в якій відображається світ та складається його несуперечлива модель.

Ролан Барт, Михайло Бахтін, Юрій Лотман — показали, що міф може виступати знаковою системою, котра виділяє та пов'язує значущі для людини предмети, явища тощо.

Жан Бодрійяр, Ролан Барт, Мішель Фуко, Сьюзен Зонтаґ — досліджували сучасну масову культуру, здійснили внесок в розуміння міфів сучасної цивілізації.

Pix.gif
P philosophy.png Вибраний міф
Вибрані порталом окремі міфи:
Yarilo by Andrey Shishkin.jpg

Хорватський лінгвіст Радослав Катічіч і етнограф Вітомір Белай у 1987 та 1998 роках відповдіно спробували реконструювати міф про Ярила як божество, що помирає та відроджуться кожного року. Його міфічний життєвий цикл відображав життєвий цикл пшениці, від її «народження» під час посіву, через її «молодість» і «жертовну смерть» під час жнив.

У викладі Катічіча та Белая, Ярило був сином бога-громовержця Перуна. Ярило народився в останню ніч лютого, на свято язичницького Нового року. Тієї ночі Ярила викрали посланці ворога Перуна, бога Велеса, і віднесли до підземного світу мертвих (Вирію), де Велес усиновив його та виховав. З приходом весни Ярило повернувся з підземного царства верхи на коні, приносячи на землю весну і родючість. Він закохався в свою сестру Мару та відсвяткував з нею весілля в день літнього сонцестояння (Івана Купала). Цей священний шлюб забезпечив достаток на землі, а також приніс тимчасовий мир між Перуном і Велесом. Однак, оскільки Ярило зраджував Марі, вона (або Перун чи брати Ярила) вбила його. З частин тіла Ярила Мара збудувала собі новий будинок — ця метафора натякає на омолодження всього космосу. Проте без чоловіка Мара перетворилася на стару й потворну богиню смерті, зрештою померши до кінця року. Кожного року, як пояснювали Радослав Катічіч і Вітомір Белай, історія повторюється в обряді і природний цикл починається заново.

Архів

Pix.gif
P Chinese Dragon.png Міфічні істоти
Вибрані порталом статті про істот і персонажів:
Borchia per portale a forma di testa di medusa, da pompei.JPG

Меду́за (грец. Μέδουσα) — одна з найвідоміших горгон, які були дочками бога моря Форкія та богині глибин Кето. Медуза мала крила, кігті та палаючі очі, а на голові змій замість волосся. Ті, хто її бачив або на кого дивилася вона, перетворювалися на камінь.

Персей обезголовив Медузу, з її тіла вийшли воїн Хрісаор і крилатий кінь Пегас. За допомогою голови Медузи Персей перетворив на камінь невдячних Атланта, Полідекта і його гостей. З головою Медузи також пов'язується виникнення коралів — ними стали водорості, на яких лежала відрізана голова Медузи.

Ранні міфи та зображення описують Медузу чудовиськом — її покарала потворністю Афіна за те, що Медуза осквернила її храм. Пізніше в драматургії та образотворчому мистецтві її образ стає більш трагічним — як несправедливо покараної та вбитої жінки, а потворні риси, за винятком змій на голові, зникають. За сучасності Медуза символізує небезпечну красу, а також жіночу помсту.

Архів

Pix.gif
P history.png Міфічні герої
Вибрані порталом герої:

Яри́ло — давній слов'янський персонаж, що уособлював родючу силу весняного сонця. За рідкісними винятками, не згадувався як бог. У балтійських слов'ян Ярилу тотожний Яровит. В українських віруваннях знаний також як Благовісник або Великий Грім.

Популярний образ Ярила більшою мірою заснований на білоруських текстах із етнографії XIX ст. В них оповідається про Ярила як босого юнака в білому одязі з вінком із трави на голові, який сидить на білому коні і тримає в правій руці людську голову, а в лівій — колосся жита. Відомий мотив протиставлення молодого і старого Ярила, де старий, минулорічний, поступається місцем молодому, іноді в ході сутички. Менш знаний український Ярило носить білу керею з вінком маків і хмелю на голові. В правій руці тримає серп, а в лівій — сніп злаків.

Ярило починав весну, звільняючи дощ, у чому його функції частково перетинаються з Перуном. Так, у Литві тамтешній аналог Перуна, Перкунас, сповіщав про дозвіл на початок праці в полі громом. Балтійський Яровит має виражені войовничі риси, які поділяє з персонажем українців — Благовісником. Той не лише «відмикає» небо, щоб пролити на землю дощ, а також воює з нечистою силою, пускає стріли в чорта, має такі пізні риси, як стріляння в нечисть із козацької гармати. Можливо, що Ярило був не окремим персонажем, а одним із аспектів Перуна.

Архів

Pix.gif
P Chinese Dragon.png Міфічні події
Вибрані порталом окремі події:
Samudra manthan.jpg

Збивання Молочного океану — добування девами та асурами скарбів із дна океану, зокрема напою безсмертя — амріти.

Цар девів Індра ненавмисно образив мудреця Дурвасу, за що той прокляв Індру і всіх девів. Їх покинула сила та удача і противники девів асури захопили владу над всесвітом. За порадою Вішну обидві сторони повинні були поділити владу чесно, взявши собі скарби із молочного океану. Та Вішну пообіцяв девам, що сприятиме їх перемозі.

Деви і асури поставили в океані гору Мандара, яку обернули змієм Васукі. Гора оберталася, коли змія тягнули в різні боки, збиваючи молоко. Проте асури тримали змія за голову і страждали від його вогняного дихання, тоді як деви тримали за хвіст. Води океану з часом перетворилися на молоко, а потім на масло, з кинутих до океану трав виникло 14 скарбів, серед них і посудина отрути, що загрожувала вбити все живе. Шива випив отруту, від чого його шкіра стала синьою.

Нарешті з океану сплила і посудина з амрітою, за яку почалася запекла боротьба. Асурам вдалося перемогти і заволодіти напоєм безсмертя. Тоді Вішну набув подоби надзвичайно вродливої дівчини Мохіні. Відволікшись на неї, асури не помітили як Вішну викрав амріту та роздав її девам. Таким чином деви стали безсмертними, а з асурів лише Раху, видавши себе за дева, встиг ковтнути напою. Мохіні відрубала Раху голову, але вона вже стала безсмертною і відтоді, прагнучи помсти, проковтує сонце й місяць. Коли це стається, настають місячні та сонячні затемнення.

Архів

Pix.gif
Emblem-important.svg Корисно знати
  • Мономіф (англ. Monomyth) або подорож героя — загальний шаблон, на якому вибудовуються міфи всіх народів світу. Описаний Джозефом Кемпбеллом у його книзі «Тисячоликий герой» (1949). За Кемпбеллом, у основі всіх міфів лежить бажання повернутися у внутрішньоутробний стан і наступне усвідомлення необхідності дорослішання, щоб стати самостійними.
  • Сім основних сюжетів — за Крістофером Букером, існує всього 7 сюжетів, до яких зводяться всі міфи й художні твори: «перемога над чудовиськом», «із грязі в князі», «пригода», «подорож і повернення», «комедія», «трагедія», «відродження».
  • Слід розрізняти божеств і персоніфікацій. Якщо божества керують певними явищами та уособлюють їх, то персоніфікації лише подають явища чи поняття в видимій формі. Наприклад, Правда і Кривада в казках — це персоніфікції, але зовсім не богині.
Pix.gif
Writing Magnifying.PNG Нові статті

Архів []

Pix.gif
Nuvola apps kate.png Чим допомогти?
  • Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про міфи, легенди, дослідників міфології, творців новітніх міфів.
  • У ще незавершених статтях про міфологію існують матеріали, які потребують Вашої уваги.
Pix.gif
Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони
Pix.gif


Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти