Премія Льобнера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Премія Льобнера - це щорічне змагання зі штучного інтелекту, яке присуджує призи комп’ютерним програмам, які судді вважають найбільш подібними до людини. Формат змагань - це стандартний тест Тьюрінга. У кожному раунді суддя одночасно проводить текстові розмови з комп’ютерною програмою та людиною через комп’ютер. На основі відповідей суддя повинен вирішити, хто з них хто.

Конкурс був започаткований в 1990 році Х'ю Льобнером спільно з Кембриджським центром поведінкових досліджень, штат Массачусетс, США. З 2014 року його організовує AISB у парку Блетчлі. Він також був пов'язаний з Університетом Фліндерса, Дартмутським коледжем, Науковим музеєм у Лондоні, Університетом Редінга та Університетом Ольстера.

У 2019 році формат змагань змінився. Колегії суддів більше не буде. Натомість чат-ботів буде оцінювати громадськість.[1]

Премія[ред. | ред. код]

Перша премія складала 2 тисячі доларів, її було присуджено за найбільш людську програму на конкурсі. Приз становив 3000 доларів у 2005 році.

Крім того, є дві одноразові премії, які ніколи не присуджувались. 25 000 доларів пропонується за першу програму, яку судді не можуть відрізнити від справжньої людини і яка може переконати суддів, що людина - це комп’ютерна програма. 100 000 доларів - винагорода за першу програму, яку судді не можуть відрізнити від справжньої людини в тесті Тьюрінга, який включає розшифровку та розуміння тексту, візуального та слухового введення. Як тільки це буде досягнуто, щорічний конкурс закінчиться.

Правила та обмеження конкуренції[ред. | ред. код]

Правила змінювались протягом багатьох років, і на ранніх змаганнях проводились обмежені розмови в тесті Тьюрінга, але з 1995 року дискусія була необмеженою. Щодо трьох записів у 2007 році Роберта Медекша, Ноя Дункана та Ролло Карпентера,[2] було використано кілька основних "скринінгових питань" для оцінки стану технології. Сюди входили прості запитання про час, який раунд змагання тощо; також запитання, що демонструють пам’ять для попередніх частин тієї ж розмови. Усі іменники, прикметники та дієслова походять зі словника, придатного для дітей або підлітків віком до 12 років.

Критика[ред. | ред. код]

Експерти в цій галузі часто зневажають премію з різних причин.[3] Багато хто розглядає її як рекламний трюк.[4] Взаємодія між суддями та учасниками змагань спочатку була дуже короткою, наприклад, фактично 2,5 хвилини опитування, що дозволяло лише кілька запитань.

Повідомлення про щорічні змагання часто плутають тест на імітацію з інтелектом.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The hobbyists competing to make AI human. BBC News (en-GB). 2019-09-13. Процитовано 2020-12-05. 
  2. Home Page of the Loebner Prize. web.archive.org. 2017-09-14. Процитовано 2020-12-05. 
  3. Powers, David M. W. (1998). The Total Turing Test and the Loebner Prize. New Methods in Language Processing and Computational Natural Language Learning. Процитовано 2020-12-05. 
  4. Artificial stupidity - Salon.com. web.archive.org. 2012-07-20. Процитовано 2020-12-05. 
  5. Humans have nothing to fear from intelligent machines. www.ft.com (en-GB). 2016-01-25. Процитовано 2020-12-05.