Принцип раптового посилення патогенності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Принцип раптового посилення патогенності, принцип, згідно з яким епідемії та епіфітотії часто викликаються: 1) раптовим або швидким вселенням патогенного агента з потенційно високою швидкістю росту в екосистему, в якій механізм регуляції його чисельності відсутній або малоефективний; 2) різкими або дуже сильними змінами середовища, що призводять до зменшення енергії, необхідної для регуляції за принципом зворотного зв'язку або яким-небудь іншим чином, що порушує здатність системи до саморегуляції.

Література[ред. | ред. код]